Щогла стоїть на тросах, а троси стоять на путенсах. Якщо будь-яка ланка в цьому ланцюгу здасться, щогла падає, і зазвичай з драмою. На «Вірі» роботи потребувала майже кожна ланка. Почав я з гнилих кріплень путенсів у найпершу зиму, а закінчив новенькими вантами у 2026-му.
Знімаємо навантаження
Січень 2022-го. Спершу я зняв вітрила, щоб якомога більше розвантажити щоглу, а заодно почистити й полагодити їх. Складати вітрила самому трохи складно, але ця палуба доволі зручна для роботи малим екіпажем.
Щоб дістатися до путенса лівої нижньої ванти, його треба було звільнити, поки щогла стоїть. Просто так вийняти палець ванти зі стоячої щогли не можна. Тож я зробив кронштейн і перекинув натяг на планшир. Не елегантно, але без великих навантажень має витримати.
І гляньте на цей шплінт. Я був вражений, і не в доброму сенсі.
Ласкаво просимо в пекло
Кріплення путенса сидить усередині формованої шафки в гальюні. Ласкаво просимо в пекло. Хто так придумав і навіщо, не маю уявлення, але так не можна. Два верхні болти сиділи в геть гнилій фанері.
Три години човнової йоги в туалеті пішло на те, щоб вийняти ту гнилу дошку. З інструментом, який був під рукою, я навіть не зміг закінчити підготовче шліфування.
Через тиждень я збудував нове кріплення. Оригінальну приформовку з боків залишив і зняв на ус 12:1, три дюйми на кожну чверть дюйма товщини. Внутрішню частину зрубав стамескою до чистого склопластику, а скляну «вату» залишив навмисно, для кращого зчеплення. Може, це й неправильно, але більша поверхня не завадить.
Потім я склеїв три шари 12-міліметрової бакелітової фанери, разом 1,5 дюйма, обгорнув їх просоченим епоксидкою матом і вклеїв на оригінальне місце. Далі пішли чотири шари 1708 з кожного боку, як в оригінальній приформовці, і ще два праворуч через кілька годин. Було холодно, тож я залишив обігрівач, щоб тримати 20 °C, бо повільному затверджувачу треба понад 16.
Наступного дня я знову все прошліфував і додав ще по три шари 1708 з кожного боку, приформовуючи до корпусу цільними шматками. А ще поміряв путенси, щоб зробити новий комплект.
І бонус: моє робоче місце для склопластику.
Ага, і тепер у мене є аптечка на дошці. З таким інструментом давно пора було.
Нові путенси
У лютому приїхали нові путенси. Я спробував їх відполірувати. Не ідеально, але виглядають добре.
Далі — примірка з лівого боку. Я просвердлив отвори, розсвердлив їх більшими й заповнив загущеною епоксидкою, щоб болти ніколи не торкалися голої фанери. З правого боку кріплення отримало три шари 1708 зовні, три всередині та один шар ровінгу.
З G10 я виточив невеликі «горбики» для місць, де путенси проходять крізь палубу, щоб вода обтікала їх, а не затікала всередину.
У березні я прорізав отвори в палубі, приміряв пластини й заповнив отвори в палубі та верхніх пластинах загущеною епоксидкою.
За кілька тижнів три місця з чотирьох були готові. Я зняв фаски на прорізах у палубі й зенкував отвори, щоб герметик правильно видавлювався, а пластини й болти загерметизував бутиловою стрічкою. Усередині обгорнув путенси папером, щоб одразу побачити, якщо щось протече. Дерев'яний брусок, приклеєний до переборки, дає болтам кращу опору. З усім додатковим склопластиком оригінальні болти стали трохи закороткі, тож поки не приїхали нові, кожна пластина трималася лише на двох.
У квітні стали всі нові болти.
Потім настала черга двох останніх, з лівого боку, і ванти знову переїхали на планшир. Хтось просто промазав накладку герметиком прямо на протиковзке покриття, без жодного справжнього ущільнення. Тож я зняв гелькоут, поставив на палубу підняту пластину, розкрив і заповнив отвори.
За тиждень нові ліві путенси стояли на місці. Я заповнив старі отвори в переборці й пересвердлив їх у правильних місцях, вклеїв тикову проставку, зняв фаски і зашліфував прорізи, а все загерметизував бутилом.
Потім я виставив щоглу прямо, зліва направо, з навантаженням 15% на верхніх вантах і меншим на нижніх. І день видався гарний. По сусідству черепахи засмагали на чиємусь затонулому човні. Виглядали вони спокійнішими за мене.
Я перевірив діаметри тросів: 1/4 і 7/32. Цей тензометр за $115 з Amazon працює добре.
Приварений путенс штага
Червень 2022-го приніс сюрприз: Irwin приварив до путенса штага шматок нержавкого прутка. І це оригінал. Я був у шоці.
Я почав розбиратися, як його замінити, і отримав більше питань, ніж відповідей. Усі гайки в носі знаходяться приблизно за 1,5 м від крихітних дверцят у кутку носової каюти. Їх ледве видно, не те що підлізти ключем.
Штаг здає
У липні 2022-го мій друг поліз на щоглу. На штагу він знайшов одну порвану жилку, а інші розкручувалися.
Я спробував просунути різьбовий наконечник штага далі й не зміг. Тож знову відрізав трос і переставив наконечник, але тепер штаг на два дюйми коротший. Я замовив нові вставки Sta-Lok.
А ще порахував повний новий комплект стоячого такелажу з фітингами Sta-Lok: $2 672. Є над чим подумати...
Потім мені здалося, що я бачу тріщину на пластині біля правої краспиці. Придивився: просто подряпина і бруд. Але це мене підштовхнуло. Я намалював новий комплект пластин: для штага й ахтерштага, опорні пластини для обох, верхні й середні пластини та пластини краспиць. SendCutSend зробили їх усі, разом з гнуттям, за $440. Ще одне уточнення: пластині ахтерштага треба лише близько 5 градусів згину, а не 14.
Того ж місяця я замінив фал стакселя.
Жодної скоби на ахтерштагу
У грудні 2022-го я взявся за те, що мене справді непокоїло: скоба на 2 000 фунтів в ахтерштагу. Ланцюг теж не найкраща відповідь, але він хоча б такий же міцний, як трос. Тепер там дві пластини й два пальці на 1/2 дюйма, і пластини товщі за старий путенс.
У березні 2023-го настала черга путенса ахтерштага. Старий був зроблений, і дуже погано, з невідомої нержавкої смуги. Отвір під палець був зміщений від центру, майже на краю, а товщина пластини лише 3/16. Я перейшов на 316-ту товщиною 1/4 дюйма, а стару пластину використав як опорну.
Але транець біля двох верхніх болтів був приблизно на 1/8 дюйма товщий, ніж біля двох нижніх, тож опорна пластина не могла лягти рівно. Я зняв гелькоут і поклав на нижню частину три шари 1708, трохи зі зміщенням, щоб вирівняти, а потім один лист поверх усього. Ще й заповнив старі розбиті отвори епоксидкою з аеросилом.
Епоксидка знову вийшла червоною. Мій швидкий затверджувач довго стояв. West System каже, що від металу затверджувач 205 може почервоніти чи стати фіолетовим, і на властивості це не впливає. Коли все затверділо, я просвердлив нові отвори й прикрутив новий путенс.
Плани на дайніму
До 2025-го я думав про синтетичний такелаж. Ось що в мене було:
- Штаг і ахтерштаг: 9/32 (7,14 мм), розривне 3 500 кг. 15% — це 525 кг.
- Нижні основні ванти: 1/4 (6,4 мм), розривне 3 220 кг. 15% — це 483 кг.
- Інші ванти: 3/16 (4,76 мм), розривне 2 100 кг. 15% — це 315 кг.
Для дайніми я дивився на фурнітуру Colligo і трос Excel D12 Max з волокна SK99, яке приблизно на 15–18% міцніше за SK75/78 і менше повзе. Розміри, які я записав: 6 мм, 7 мм і 8 мм.
Я намалював напрямну для троса на кінцях краспиць, щоб верхня й нижня частини ванти утворювали одну замкнену петлю, а навантаження лягало просто на болт.
У серпні 2025-го я поміряв кути вант. Фотографував здалеку, щоб кути на фото були ближчі до справжніх.
Далі — кріплення на щоглі. Оригінальні з'єднання прості для сталі, але синтетика може бути ще простішою. Я спроєктував похилі коуші під мої кути такелажу, з вигнутою поверхнею, що лягає на щоглу: один для топових вант, другий, з більшим кутом, для проміжних. Менше деталей, більше надійності й менше нержавійки, що торкається алюмінію.
І термінатори для кінців біля путенсів, з отворами для шнурівки такої форми, щоб трос мав правильний радіус.
Того ж тижня «Віра» офіційно отримала реєстрацію в Береговій охороні США (USCG). Номер — на головній переборці.
І все-таки трос
То чому сталь? Я планував замовити всю фурнітуру для дайніми в китайській майстерні прототипів (JLCCNC). Це було б преміальне рішення за дуже розумні гроші. А потім прийшли нові американські мита, і рішення з дайнімою раптом стало надто дорогим. Тож я відклав цей проєкт. Років на 10 ;)
У січні 2026-го, на верфі, я забрав новенькі штаги й ванти, кожен цільним шматком, як і має бути. На оригінальних були подовжувальні пластини, ланцюги, зайві шарнірні з'єднання... Нижче — мої каракулі, які я віддав такелажнику. Він їх зрозумів, і це багато каже про такелажників.
Коли ставили щоглу, палець, що тримає ліві нижні ванти біля кореня краспиць, вискочив зі свого місця. Довелося попустити нижні ванти й заштовхнути його назад.
У липні 2026-го «Віра» вийшла під вітрила з новим гротом і новими вантами. Від гнилої фанери в гальюні до нового троса згори донизу: тепер цей ланцюг нарешті міцний у кожній ланці.