Щогла

Перший погляд згори

Квітень 2022-го, дуже спекотний день. Лізти мені було лінь, тож я відправив на щоглу телефон, щоб хоч якось її оглянути.

У червні я з'ясував, яка в мене закрутка: Hood Yacht Systems 800. Ще треба перевірити розмір, щоб знати точну модель. Інструкція є в інтернеті, на sailboatowners.com.

У липні мій друг Євген Коноваленко піднявся нагору оглянути штаги, з'єднання, топ щогли і блоки. Ось права краспиця, а потім ліва.

Чохли на кінцях краспиць майже зникли. Їх треба міняти.

Тих самих вихідних я поставив гумовий ущільнювач на кришку моторного відсіку (віконний ущільнювач, поки що згодиться) і підрізав верх переборки там, де вона впиралася в товщий заповнювач кришки.

Саморобні сходинки на щоглу

Мені справді треба вміти обслуговувати щоглу самому. Я бачив на YouTube відео про саморобні сходинки й захотів такі самі.

Заготовкою була алюмінієва смуга 6063-T52, 0,1875 x 1,25 x 12 дюймів, з Xometry, по $1,44 за штуку. Спершу я пробував гнути в лещатах, але згин на 90° через гострий кут дає забагато напруги в металі, губки лещат лишають сліди, а гвинт лещат заважає середнім згинам. Потрібен був згинач з радіусом. Купувати його для однієї роботи — забагато, тож я зібрав свій з обрізків у гаражі: 10-дюймовий шматок сталевого кутника 1,5 дюйма, дві сталеві смуги 1,5 x 0,25 x 16 дюймів на важіль, три болти 1/2 дюйма і чотири кулькові підшипники з отвором 1/2 дюйма. Просвердлити, трохи підрізати болгаркою, скрутити все болтами, прикрутити до верстата.

Зазор між віссю і підшипниками мізерний. Я розпиляв отвори підшипників так, щоб смуга якраз проходила між ними. Три отвори у верстаті з устромленим кернером зупиняють смугу щоразу точно в тих самих місцях, а вертикальний стрижень показує правильний кут згину.

Тридцять хвилин на інструмент, двадцять хвилин, щоб зігнути всі деталі. Двадцять шість однакових сходинок.

Потім я їх встановив, назавжди. Чому назавжди? Бо 99% часу я ходитиму на цьому човні й доглядатиму його сам, і хочу діставатися до топа щогли легко й безпечно. І перш ніж хтось скаже, що так не можна: так, я трохи втрачаю в ходових якостях, додаю трохи ваги і, може, трохи міцності. Два отвори по 4,7 мм на одному рівні при периметрі щогли 500 мм — це близько 2%, дрібниця порівняно з виходами фалів і отворами для кабелів. 6063 слабший за 6061 чи 5052, зате добре тримає корозію. Виглядає трохи дивно, але поки я їх ставив, двоє людей, що проходили причалом, сказали, що хочуть такі самі.

Штаг і закрутка знову на місці

На штагу вгорі була порвана жилка. Спершу я хотів замінити весь трос, але пошкодження, найімовірніше, було від того, що на штаг намотувався фал стакселя, а решта такелажу була в пристойному стані. Пошкоджені були лише верхні 2 дюйми. Тож я вкоротив його згори, поставив новий клин у Sta-Lok і додав унизу дві саморобні пластини 0,137 дюйма. На щастя, закрутка це дозволяє.

Витягти палець виявилося непросто. Попередній власник поставив з обох боків шплінти з м'якої сталі, і вони прикипіли від іржі.

Потім ми повернули штаг і закрутку на місце, і щогла стояла без жодних додаткових підпор! Кумедно: після натягування штаг вийшов рівно такої довжини, щоб з'єднати профіль з барабаном. Готово до генуї, і ремонт обійшовся в $140.

Серпень: готуємося за два тижні вийти на озеро. Усі штаги й ванти натягнуті й відрегульовані, закрутка полагоджена, генуя на місці. Вітрильна майстерня полагодила порваний захист від сонця і кілька стібків там, де вітрило торкається краспиць. Виглядає як нове. І так, генуя 34-футового човна — це багато тканини. Закрутка працює добре.

Потім ще один підйом на щоглу, тепер зі сходинками дуже легкий. Я хотів поставити Windex, але спершу треба було переконатися, що йому не заважатиме антена УКХ. Тож нагору пішла й антена, а оскільки її кабель був дуже старий, я замінив і його, аж до литого роз'єму на топі.

Дрібні нотатки

У листопаді 2024-го я записав кілька розмірів для кронштейна жорсткого відтяжника гіка.

Гусак дуже втомлений. Треба подумати, як його перебудувати чи хоча б відремонтувати.

У січні 2025-го я додав фал до кінця гіка як запасний топенант. Знаю, що топенант має тримати 400 фунтів, але хочу бути впевненим на 100%.

Міряємо все

У вересні 2025-го син піднявся на топ щогли, і ми на вихідних поміряли все для синтетичного такелажу. План: залишити штаг з нержавійки, а все інше замінити на дайніму Colligo Dux. Я звів усе в таблицю для Irwin 34 '78: висота щогли і кожен розмір, аж до кожного пальця.

Для кінців я зроблю свої деталі, принаймні на щоглі й на кінцях краспиць.

Найцікавіше було проєктувати кінець краспиці. На човні розрізні ванти, з'єднані на кінцях краспиць, спочатку чимось на зразок маленького путенса. Для троса зі сталі годиться, для синтетики — не дуже. Я хотів з'єднати дві частини топової ванти якомога надійніше: без різких згинів, без тертя троса об трос, без згинального навантаження на кінець краспиці, і щоб усі сили сходилися в центрі, просто там, де болт тримає наконечник. У результаті — два кінці зі сплеснями, зачеплені один за одного й перекручені назустріч, і наконечник з вбудованими коушами, що повторює цю форму.

Найважче було з коренем краспиць, де кріпляться нижні ванти. Я довго думав, як це взагалі зробити. Зрештою: сплеснювати на місці. Протягнути кожну нижню ванту крізь обидва пази, через корінь краспиці, і сплеснути знизу. Радіус згину виходить 1:4,4, менше рекомендованого, але я переконав себе, що втратити там 10–20% міцності — нормально. Я спроєктував вставку, що веде троси й розподіляє навантаження на корінь. Пази зараз 10,5 мм, тож я розпиляю їх до 12 мм. Низ нахилений, щоб ванти виходили кожна у своєму напрямку без перегину, а отвори мають таку форму, щоб продовжувати радіус. Найгірший випадок — передня нижня ванта, що йде до свого путенса під кутом 6° у плані.

Знімаємо щоглу

У жовтні 2025-го щоглу треба було зняти для переїзду на узбережжя. Спершу зняли закрутку. Може, можна було зняти все разом, але це зайва вага, і я боявся погнути профілі. Крок за кроком:

• Попустити ахтерштаг.
• Перекинути навантаження штага на фал стакселя, щоб штаг трохи ослаб.
• Піднятися на щоглу з гротовим фалом як страховкою. Зі сходинками другої страховки не треба.
• Спінакер-фалом підняти профіль закрутки за допомогою вузла, що легко розв'язується, і зняти навантаження з пальця. Спінакер-фала в мене не було, тож я повісив на топі додатковий блок.
• Вийняти верхній палець, і хай закрутка зі штагом висять на цьому фалі.
• Від'єднати штаг унизу.
• Опустити закрутку на причал, відходячи з нижнім кінцем і травлячи фал, щоб профіль ніде не зігнувся.

А-рама стояла ще з минулого тижня, утримувана двома ярусами розтяжок плюс додатковим верхнім «ахтерштагом», усе з дайніми 5 мм. Оскільки рама нахилялася на пару градусів уперед, передній бік не потребував великого натягу.

Точкою підйому була широка плоска стропа під краспицями, перехрещена довкола щогли так, щоб утворити точку кріплення приблизно на 18 дюймів вище, у передбачуваному центрі ваги. Між рим-болтом на верху рами і щоглою йшов поліспаст 4:1, а його хвіст через два відкидні блоки вів на лебідку шкота стакселя. Ще я вільно прив'язав п'ятку щогли на всі чотири боки, на випадок, якщо точка підйому виявиться нижче центру ваги, щоб щогла не перекинулася, коли вийде зі степса.

Мені допомагав друг Євген. Я натягнув підйомний трос, потім попустив усі штаги й ванти наскільки можна. Після трьох-чотирьох таких кіл я був певен: щогла йде вгору без жодного бажання перекинутися, і все навантаження на А-рамі. Тоді ми від'єднали всі ванти й штаги й піднімали далі, поки вона не вийшла зі степса.

Потім опускання. Щогла прив'язана посередині; на фото здається, що вона висить за кінець, але це оптична ілюзія. Коли вона вже майже лягла на носовий і кормовий релінги, я так задивився, куди її покласти, що кінець троса вислизнув у мене з руки. Добре, що до місця посадки лишалося дюймів два. Жорстка посадка, але без пошкоджень. Проклятий день.

Потім її закріпили на човні, майже готову до переїзду. Фото дня.

Шліфування, Nyalic і фурнітура

На верфі в січні 2026-го я прошліфував щоглу настільки, щоб зняти всю точкову корозію.

Потім почистив її й покрив двома шарами Nyalic. Через 48 годин почала повертатися фурнітура: сходинки знову на заклепках, нові опорні пластини для щоглових лебідок, надруковані з ASA, і самі лебідки на місці.

Уся фурнітура повернулася на місце, з Tef-Gel скрізь, де нержавійка торкається алюмінію, проти гальванічної корозії. Став власного виробництва кронштейн радара. Прилади на топі я поки не ставив, щоб зменшити висоту і вберегти їх на випадок, якщо зачепимо міст.

Бо в мене була невеличка проблема: човен разом зі щоглою заввишки 46,2 фута, а міст на виході має 45 футів габариту. План був накренити її на 20 градусів 50-галонною бочкою з водою, прив'язаною до гіка. Я порахував висоту при різних кутах крену. (Як усе вийшло насправді — в історії про втечу з в'язниці.)

Налаштування і ще раз налаштування

Березень 2026-го, Кема. Я перевірив нахил щогли вперед-назад.

Лазиджек робить гік непридатним як сходинку, тож я поставив на щоглу трохи вище гіка відкидну сходинку.

Камера на топі під'єднана і працює добре.

Наприкінці квітня я спробував налаштувати щоглу, без успіху. Просто навчився, що треба краще підготуватися. Я попустив усі штаги й ванти й перевірив положення топа фалом, як міг: ±5 мм на довжині фала, бо через розтягування троса точно поміряти важко. Наступного разу візьму дайніму, щоб не тягнулася, і зроблю з штангенциркуля пристосування, щоб міряти точно до путенсів. Верхні ванти й ахтерштаг я трохи підтягнув, з щоглою у вертикалі.

Потім перевірка лазером: у вільному стані щогла має невеликий рівномірний прогин уліво, приблизно 2 дюйми. (Було б добре зробити тримач для лазера, що ставиться в доріжку щогли, з точним регулюванням уліво-вправо.) Я спробував прибрати прогин задніми нижніми вантами. І ЦЕ БУЛО НЕПРАВИЛЬНО. Посібники кажуть вирівнювати щоглу передніми нижніми. Неочевидно, але тепер це звучить логічніше. Задніми нижніми я її таки вирівняв, але з нерівним натягом, і під навантаженням той самий прогин повернувся. На правому галсі приблизно при 15 вузлах ліві нижні ванти помітно провисають, а на іншому галсі праві нижні лишаються тугими. Наступного разу спробую інакше.

У травні я знову налаштовував щоглу, вирівнюючи її передніми нижніми. Непросто. У якийсь момент я зрозумів, що верхні ванти дуже впливають на те, що я вважав «природним» прогином уліво на рівні краспиць. Граючись передніми нижніми й верхніми, я вирівняв щоглу майже повністю без великої різниці в натягу. Ходові випробування показали, що до кінця не виправлено, але прогрес є. Тепер думаю, що справа більше в налаштуванні верхніх вант.

У понеділок я «підтвердив» це з ChatGPT. Правильна назва мого такелажу — топовий шлюп з розрізним стоячим такелажем і одним ярусом краспиць у площині щогли. Насправді моя щогла «віртуально» має два яруси краспиць, але верхніх краспиць немає, а проміжні ванти йдуть від пластин краспиць приблизно до 3/4 висоти щогли. Це змінює всю стратегію налаштування. Перетворюється на довгу сагу. Спробую ще раз наступного разу.

Розбираємо гік

У вересні 2026-го я розібрав гік, щоб поставити всередину опорні пластини під нові рифові блоки й лебідки. Гвинти, що просто стирчать ззовні, не допомагають.

У мріях усе виглядає легко, поки один упертий гвинт не відмовиться рухатися. Думаю, для інженерів, що ставлять гвинти з напівкруглою головкою і прямим шліцом туди, де вони можуть прикипіти, у пеклі є окреме місце. Ударний шуруповерт легко впорався з більшістю, але один гвинт з двадцяти завдав більше клопоту, ніж усі інші разом. Після того, як біта кілька разів зіскочила і подряпала мені руки, я зрозумів, чому ніхто не робить прямих біт для ударних шуруповертів.

Що я зробив: узяв гайку з отвором якраз під головку гвинта й приклеїв її армованою стрічкою до гіка довкола гвинта. Тоді біта вже не могла зіскочити, і гвинт одразу вийшов. Ось він, гад, у мене в руці.

Потім усе повернулося на місце. Правий бік: риф 1 і риф 3 (оригінальний блок рифа 1 я залишив). Лівий бік: риф 2 і риф 4, з аутголом зверху. Лебідка й стопор для рифів з кожного боку. Непогано як для прийомної щогли: тепер у неї краще спорядження, ніж будь-коли було на рідному Irwin 30.