Вітрила прийшли разом з човном, і кілька років вони були «досить добрими». Потім потроху змінилося все довкола них: лебідки, біміні, лазиджек, новий грот з чотирма рифами і гік, повний блоків і лебідок. Плюс одна жорстка рубка-додджер, що так і не доїхала додому.
День прання
У травні 2022-го я дістав усі вітрила й нарешті як слід їх оглянув. Генуя жила на закрутці. Вона була чиста й у доброму стані; треба було лише переробити кілька стібків на захисті від сонця і поставити нові колдунчики. Грот брудний, але робочий. Багато розривів по згинах, десь 20 місць залатані латками для вітрил, і лише одна лінія рифів. А ще знайшлася запасна генуя: брудна там, де була відкрита, без ліктроса, і кишеню на передній шкаторині треба переробити, але загалом непогана. Може, колись вітрильна майстерня її оживить.
Потім настав день прання. Дві чашки OxiClean приблизно на 300 літрів води, замочити на добу і висушити. Генуя велика. Тобто справді велика. Скласти її самому — це вже тренування.
Лебідки
Просто для історії: ось оригінальні основні лебідки. Lewmar 25, здається.
У червні 2024-го я поставив на основні лебідки самостопорні Barton. Того ж дня повернув на місце повітровід вентиляції моторного відсіку, надів надрукований на 3D-принтері кожух на УКХ-рацію Horizon, закріпив ящики в носовій каюті й приміряв носовий ролик та основу брашпиля. А тоді пішов під вітрилами на чотири години. Ідеальний день.
Ще одна лебідка мала проблеми: маленька, для шкерта шверта. У листопаді 2022-го, коли я зняв її разом з опорною пластиною, то побачив, що хтось наробив там швейцарського сиру. Зверху я розсвердлив і почистив усі отвори, заповнив їх загущеною епоксидкою і заформував трьома шарами тканини 8 унцій. Знизу розрізав обшивку. Мокрими виявилися лише три квадрати фанерного заповнювача, що мене здивувало. Я його висушив, вставив між обшивками нові бруски з тикової фанери, усе заповнив загущеною епоксидкою, повернув на місце оригінальну обшивку і заформував трьома шарами. Хтось скаже, що цього мало, але ця лебідка лише піднімає шверт, навантаження майже нема. Спочатку вона трималася на шурупах по дереву, і опорна пластина нічого не робила. Тепер там наскрізні болти з гайками.
Біміні
У травні 2023-го мій біміні отримав гарну нову шкіру. Я її пошив, приміряв і встановив. Але коли все зібрав, виявив цікаву річ: кріплення, які поставив попередній власник, стоять саме там, де біміні заважає лебідкам і стопорам шкотів стакселя. Тож довелося знову все розібрати й пересунути на 10–15 дюймів назад. Тоді він трохи зачіпає стопор закрутки, але це легко виправити.
Через тиждень я переніс біміні приблизно на 15 дюймів у корму і заформував старі отвори. Тепер він не заважає лебідкам і снастям. Без фото, вибачте.
Лазиджек
Влітку 2025-го я пошив лазиджек з лінями. У липні була примірка. Того дня я хворів, тож попрацював лише годину. Сидить дуже добре. Спереду трохи завеликий, але я однаково планував новий грот, тож краще більший, ніж менший. Лишилося: блоки й стопор на щоглі, вушко для переднього верхнього кута і шнур на блискавці.
Через тиждень усе було готово: блок на щоглі, і всі ліні відрегульовані.
Після лазиджека в мене лишилося близько 17 футів Sunbrella. Шкода викидати, тож я пошив з неї нові подушки для кокпіту. Від ідеї до готового пройшло небагато часу.
Після переїзду в Кема і верфі, у березні 2026-го, грот і лазиджек повернулися на місце, а ліні лазиджека — знову на щоглу.
У квітні 2026-го я вплів кінці ліней лазиджека замість вузлів, бо хвости постійно застрягали в блискавці.
Жорсткий додджер, що полетів
Вересень 2025-го. Я хотів жорсткий додджер: склопластик, справжнє скло спереду, полікарбонатні боки. Цей човен несиметричний, і на ньому нічого немає під прямим кутом; я в цьому переконувався багато разів. Тож щоб зробити додджер удома, мені був потрібен повнорозмірний об'ємний шаблон.
За час цієї перебудови я зробив купу шаблонів. Мій спосіб — смужки 5-міліметрової фанери шириною в дюйм і термоклей. Почав я з осьової лінії: мотузка, туго натягнута від щогли до ахтерштага просто під гіком, що заразом і найвища точка, до якої може сягати додджер. Я обклеїв палубу малярним скотчем, щоб клеїти просто до нього термоклеєм, і виклав смужки по контуру основи.
Кут лобового скла я задав по лінії гіка-шкота. На Irwin 34 вхід у каюту зміщений вліво, тож пласка передня стінка додджера вийшла не по центру. Довга горизонтальна планка — висота даху, а ближча до камери — його довжина.
Чотири довгі години під техаським сонцем, і вся конструкція готова, із запасом близько 4 дюймів під гіком.
Я її зняв, обережно відніс до пікапа й прив'язав. Вона була дуже крихка, тож я планував їхати другорядними дорогами не швидше 40 миль на годину.
А потім, миль за п'ять від дому, я забувся. Побачив знак «60», подумав «а чого це я так повзу?» і трохи додав газу. Десь на 55 я помітив, що мій шаблон вирвався, обкрутився довкола стяжки й полетів. Секундою пізніше по ньому проїхала машина й зробила з моїх чотирьох годин роботи гарну купку фанерних паличок.
Усе, що мені лишалося, — позбирати сміття з дороги. Додджер досі в списку бажань. Шаблон — на смітнику.
Новий грот з чотирма рифами
У квітні 2026-го я зняв основні розміри, щоб замовити нове вітрило. На старому були сотні дірочок, і воно дуже розтягнулося.
Після довгих роздумів я обрав Far East Sails, щоб вони спроєктували й пошили новий грот. Заміри я робив сам на човні й сподівався, що не припустився великої помилки, про яку потім пошкодую. Що я змінив:
- 4 рифи. Так, чотири. Може, четвертим я не скористаюся ніколи в житті, але краще, щоб був.
- Передня шкаторина на 1,2 дюйма коротша за специфікацію.
- Задня шкаторина така, щоб гік у вільному положенні був на 5 дюймів вищий за горизонталь, щоб лишити місце для додджера.
- Нижня шкаторина на 3 дюйми коротша, під пару блоків аутгола. Хочу краще контролювати форму. Може, я й помиляюся, але це моє рішення.
- Тканина: Challenge Fastnet 7.88, сучасна й стійка до ультрафіолету.
Через чотири тижні після передоплати й кількох листів вони сказали, що вітрило майже готове до відправки.
Червень 2026-го: я і моє нове вітрило.
Гарне, правда? Форма сіла дуже добре. Але повзуни на ньому були 16 мм, а для моєї щоглової доріжки треба 19 мм. Це була справжня проблема: на моїй щоглі вітрило просто не працювало. Я зв'язався з Far East Sails, і, віддаймо їм належне, відповіли вони швидко. Попросили взяти розрахунок у місцевій вітрильній майстерні й сказали, що оплатять переробку.
Чесно кажучи, частина провини на мені. Перед замовленням я перевірив кожен розмір і кожну характеристику, але мені й на думку не спало перевірити, які повзуни вони поставлять. Я вважав, що вони відповідатимуть даним човна. Помилки трапляються. Важливо, як компанія їх виправляє, і поки що Far East поводяться професійно.
І ще одне: вітрило треться об виріз доріжки аутгола в гіку. Це вже мій гік, а не вітрило, тож треба виправити, поки не протерлося.
Аутгол, який справді можна регулювати
Оригінальний кінець гіка був повною катастрофою. На кінці гіка з боку шкотового кута був лише гак: аутгол ішов від шкотового кута до гака, потім до блока, а потім назад до рогового стопора на кінці гіка. І як я маю регулювати це на ходу? Нормально натягнути аутгол було неможливо, особливо на вітрі. Топенант теж був дивний.
З новим вітрилом я хочу регулювати нижню шкаторину на ходу, тож у липні 2026-го зробив для аутгола поліспаст 4:1. Тимчасово. План — переробити весь гік під 4 рифи (замість одного, що був), аутгол і топенант: блоки всередині гіка на кінці, снасті виходять з боків. Правий бік отримує рифи 1 і 3, лебідку №10 і роговий стопор. Лівий — рифи 2 і 4, лебідку №10 і роговий стопор. Може, ще стопор-«ластівку» на кожну снасть перед лебідкою, щоб лебідку можна було звільнити.
Рифові блоки, лебідки і трохи математики
З чотирма рифами я хотів знати, з якими навантаженнями насправді маю справу, і цифри мене здивували. На четвертому рифі лишається ще близько 4,9 м² вітрила. У найгіршому випадку, при 60 вузлах, це приблизно 3,7 кН. Якщо 40% з цього йде на рифовий шкотовий кут, то це 1,5 кН. Дві гілки рифового шкерта тягнуть під пологим кутом, близько 10°, тож кожна гілка несе приблизно 4,3 кН. Додайте 50% на пориви, ляскання і ривки — і маєте 6,4 кН. Тож мені потрібні блоки десь на 8 кН. І кожен риф виходить приблизно так само:
- Повне вітрило: передня шкаторина 11,14 м, 25,6 м²
- Риф 1: 19,2 м² (75%), до 20 вузлів, пікове зусилля в шкерті 2,8 кН
- Риф 2: 13,6 м² (53%), до 30 вузлів, пік 4,45 кН
- Риф 3: 8,8 м² (34%), до 40 вузлів, пік 5,13 кН
- Риф 4: 4,9 м² (19%), до 60 вузлів, пік 6,43 кН
6 кН — це близько 1 350 фунтів. Руками таке не витягнеш, тож на гіку потрібні лебідки. Але й лебідка не повинна мати змогу перевантажити снасті. Лебідка №10, яку крутить сильна людина з зусиллям 70 фунтів при 10:1, дає 700 фунтів. Годиться.
Наступна проблема: гік вигнутий. Я зробив проставки, надруковані з ASA зі 100% заповненням, за формою гіка. При площі опори близько 2 400 мм² навіть 12 кН затягування гвинтів дають лише близько 5 МПа, для ASA це легко, а пластик трохи піддається і краще прилягає до гіка. Усередині гіка суцільна опорна пластина зв'язує всі чотири гвинти M5, тож довкола гвинтів нічого не вминається і не тріскається.
Коротко: блоки й лебідки стають на гік на надрукованих проставках, що повторюють його вигин і розподіляють навантаження. На папері ASA достатньо. Підступ у тому, що після монтажу гвинти доведеться кілька разів підтягувати.
Проставки під блоки зовні пласкі, а з другого боку повторюють гік. Вони несиметричні: один блок сидить на 10 мм вище осі гіка, другий на 10 мм нижче, тож рифові шкерти, ближчі до кінця гіка, ідуть вільно й не зачіпають сусідній блок. Усередині гіка ще одна проставка тримає опорну пластину паралельно блоку. Ці опорні пластини — з нержавійки 304 товщиною 3 мм, з конічними отворами, плюс центральний отвір під гвинт, що тримає пластину на проставці.
Для лебідок: зовнішні проставки, а всередині опорні пластини з нержавійки 5 мм, що тримаються маленькими гвинтиками.
Як поставити опорну пластину всередину закритого гіка? Ставиш зовнішню проставку і використовуєш її як кондуктор для свердління. Приклеюєш опорну пластину термоклеєм до дерев'яної рейки й заштовхуєш усередину, потім протягуєш тонкий сталевий дріт, щоб підтягнути пластину так, щоб отвори під гвинти збіглися. Коли збіглися, свердлиш маленький отвір лише в алюмінії, по центру, зенкуєш його і вкручуєш маленький гвинтик, щоб тримав пластину на місці. Tef-Gel на гвинти й отвори, і ставиш блок. Гарно ж виглядає?
Потім настала черга двох лебідок, з опорними пластинами за тим самим методом. Спершу примірка, потім лебідка на місці. Чотири рифи, дві лебідки і гік, який нарешті працює на мене, а не проти мене.