Ілюмінатори і вікна

Ілюмінатори: шаблон і помилка

У лютому 2022-го я зробив кондуктор, щоб вирізати отвори під ілюмінатори. Ілюмінатори, які я купив, мають похилий фланець-патрубок. Для стоку води це добре, але роботи набагато більше, бо проріз крізь фанерний заповнювач має йти під цим кутом. Моя фреза завдовжки лише 2,5 дюйма, тож шаблон зроблений з двох шарів: він вирівнює проріз у зовнішній обшивці й задає кут.

У липні я витягнув перше старе вікно, щоб зрозуміти, як це робиться. Зняти облицювання, надрізати бік рамки, зігнути її всередину й витягти. Потім шаблон і фрезерування отвору. Старий отвір був на 3–5 мм більший за новий ілюмінатор, тож шліфувати довелося небагато, переважно скіс під патрубки. Усередині я додав похилу пластину ще на 2 градуси і поміряв товщину під гвинти: №10, 1-1/4 дюйма.

Потім став перший ілюмінатор, пілотний. Коротко: я помилково купив самодренажні ілюмінатори замість звичайних, що зливають дощову воду. Різниця невелика, от тільки борти рубки Irwin 34 відхилені від вертикалі на 17°, а самодренажні допускають щонайбільше 15°. Тож внутрішню стінку треба було поставити ближче до вертикалі. Я порахував, що вистачить ще 3 градусів, і поставив усередині, під фанеру, похилу підкладку. Ще й додав відбивну теплоізоляцію, щоб менше гріло крізь борти рубки. Ілюмінатор став на 3M 5200, як радить Bomar.

Я планував прикрутити ілюмінатори наскрізними болтами і навіть купив їх. Потім передумав і поставив саморізи, як в оригіналі. Через похилий патрубок нижні болти виходили надто близько до краю, а верхні вилазили під зовнішньою рамкою. Та й однаково саморіз №10 завдовжки дюйм зламає пластик раніше, ніж вирветься з просоченої епоксидкою фанери. Якщо колись буря буде достатньо сильною, щоб розбити вікна, я поставлю ззовні щити, а не покладатимусь на гвинти.

Ще п'ять ілюмінаторів

З допомогою сина я витягнув старі, потріскані, протічні пластикові вікна. Металеві будуть пізніше, або значно пізніше. Ми вирізали старі, зняли стару внутрішню фанеру й додали похилі підкладки, вирізані на ЧПК, щоб кут був точний. Ще одна смуга фанери на 1/2 дюйма під кожним вікном підтримує внутрішню фанеру. Старий герметик, схожий на 5200, до пластику не тримався. Спитаю в Bomar, яку підготовку вони хочуть.

Потім я вирізав внутрішні фанерні панелі й вклеїв їх на епоксидку, притиснувши шурупами по дереву і тимчасовими пластинами ззовні. Усе готове для інших п'яти ілюмінаторів.

У серпні був довгий день: відфрезерувати п'ять нових отворів за шаблоном з ЧПК. У найтовшому місці треба було прорізати близько 1/4 дюйма зовнішнього склопластику, 3/4 дюйма оригінальної фанери, близько 1/2 дюйма похилої проставки і 1/4 дюйма внутрішньої фанери, і все це не під прямим кутом. Навіть 2-дюймова фреза не діставала. Тож я фрезерував з обома шаблонами наскільки вистачало, зняв додатковий шаблон і пройшов глибше зверху.

Пилу — море. Ілюмінатори стали на 5200. Може, не найкращий вибір, але виробник суворо його рекомендує. Спершу я щедро промазав отвори герметиком, потім втиснув ілюмінатор, тож між ним і кожним шаром фанери та склопластику суцільний поліуретан.

Розповідати недовго, а роботи — жах скільки: вирізати, почистити, обклеїти скотчем, загерметизувати і придумати, як притиснути зовнішні рамки на вигнутій поверхні. Мішки з піском, як завжди, допомагають.

Глухі вікна, спроба перша

Глухі вікна були вклеєні просто на склопластикову смолу, мабуть, гелькоут, без жодної еластичності. Тож оригінальний акрил потріскався від розширення й стискання на сонці. Коли я купив човен, вікна були в тріщинах і протікали і крізь тріщини, і по краях.

У лютому 2022-го я перевірив свій фанерний шаблон. Дуже близько.

Примірка нового акрилу показала розбіжність близько 5 мм на довгому куті.

Квітень був повною катастрофою. Виймаючи старий акрил, я відколов гелькоут довкола. Еластичного герметика не було взагалі, лише акрил, вклеєний у гелькоут.

Потім я вклеїв нові.

В одне місце пішло замало Sikaflex, тож я його переробив. Урок: клади більше, ніж треба, а потім прибирай зайве.

Спроби друга, третя, четверта...

Хто так придумав, не знаю. Рамка дає лише близько 10 мм для приклеювання скла, а поверхня вигнута, тож вона весь час намагається вирвати кінці скла назовні.

Перша спроба: акрил 1/4 дюйма, вирізаний у розмір, на славетному Sika 295 UV з активатором. Герметик коштував дорожче за акрил. Я виконав кожну інструкцію.

У вересні 2022-го я побачив, що праве скло не тримається. Мабуть, я забув загрунтувати акрил. З іншого боку все було добре. За пів року одне з вікон закапало: Sika відклеївся від пластику. Я подумав, що схибив з підготовкою чи часом, тож усе почистив, зашкурив акрил і переклеїв обидва боки на Sika.

Це протрималося рік, а тоді знову закапало, так само. Моя теорія була така: ультрафіолет, проходячи крізь акрил, убиває клейовий шов. Тож у травні 2023-го я спробував метод, який радять усі: стрічка VHB і 3M 4000 UV. Відчистити старий поліуретан було важко. До склопластику він липне дуже добре, і саме тоді це найменше, що тобі потрібно.

У серпні я заповнив щілину між вікнами й внутрішньою фанерою. Я довго відкладав: робота брудна, і робити її треба акуратно, щоб не пошкодити лицьову поверхню фанери. Я взяв епоксидку з трохи рубленого скловолокна для міцності, мікросферами 410, щоб легше шліфувалося, і 404 з аеросилом, щоб отримати потрібну густоту. Заповнювати щілину над головою непросто. Наступним кроком було прошліфувати все, не подряпавши акрил.

VHB не протримався й пів року. Чому — не перевіряв, але впевнений, що мала площа склеювання теж зіграла роль.

Гвинти, а спершу тест

Я втомився воювати з клеями. Новий план ішов з потрійною гарантією:

• Прикрутити скло гвинтами, щоб герметик ніколи не тримав навантаження. Гвинт кожні 70 мм, 36 на вікно. Багато отворів, знаю, але шов без напруги.
• Узяти інший герметик на кромку: DOW 795. Він тримає скло на хмарочосах, тож і нам має вистачити. DOW каже, що він працює з акрилом і лексаном, і багато людей в інтернеті його радять.
• Бутилова стрічка по зовнішньому краю.

Кожне вікно завдовжки 1 025 мм, а мій ЧПК бере лише 740. Тож я вирізав кожне у дві установки, з зсувом на 400 мм: спершу лівий бік, потім правий. На кожній установці: просвердлити отвори, відфрезерувати паз довкола, потім вирізати з листа.

Цього разу я хотів зробити один раз і на 5–10 років, тож спершу провів тест на адгезію. Нарізав 15 шматків друкованої плати FR4 і зашліфував їх до голого ламінату в місці контакту, близько квадратного дюйма, усі шкуркою 220.

Для бутилової стрічки я тестував акрил, зашліфований на 220 і 600, Bed-It проти білої бутилової стрічки з Amazon, знежирення 50-відсотковим IPA. Усі відірвалися приблизно при 6 фунтах. На 600-й шкурці жодна стрічка до акрилу взагалі не прилипла, на ньому нічого не лишилося. На 220-й стрічка з Amazon трохи трималася, не дуже, а Bed-It — зовсім ні.

Для DOW 795 я тестував глянцевий акрил, шкурку 220 і 600, знежирення IPA або знежирювачем TotalBoat, голу поверхню і вкриту епоксидкою. Глянцевий акрил трохи тримав, близько 10 фунтів, і силікон відклеївся начисто. Усі інші зразки, хоч як підготовлені, трималися, поки сам силікон не рвався посередині, при 12–15 фунтах. Маємо переможця.

Тож лише DOW 795, по краю і в щілині. У грудні 2023-го стали нові вікна, прикручені кожні 75 мм, з акрилом і гелькоутом, зашліфованими на 220 і знежиреними IPA 50/50.

Нарешті сухо

Липень 2025-го: півтора року без жодного протікання. Тепер можна було доробити внутрішню частину. Спершу я зробив два шаблони, з радіусами кутів 20 мм і 30 мм. Найкраще сів 20-міліметровий.

Гвинти досі мене тривожили. Вони сидять у склопластику на силіконі, а цьому ущільненню я не дуже довіряю, тож поклав під них гумові шайби для ущільнення стисканням. Може, я й помиляюся, але шайби краще, ніж нічого. До речі, на пізніших човнах Irwin відмовився від глухих вікон і ставив звичайні ілюмінатори. Тепер я їх розумію.

Потім з'явилося нове тикове обрамлення: кожна рамка з чотирьох частин, вирізаних на моєму ЧПК у гаражі. Лишилося тільки пофарбувати щілину між склом і рамкою. Два роки, чотири спроби, і вікна нарешті сухі.