Палуба мала 40-річну фарбу, «у доглянутому стані», як я писав ще до покупки. Це слівце багато на себе взяло. Навесні 2024-го я нарешті її перефарбував: 130 годин, 19 робочих днів, 14 тижнів. До цього були трап у каюту й нові люки, а після — палуба, що виглядає краще за нову.
Напрямні й дошки трапа
У квітні 2022-го я зробив нові напрямні люка трапа: примірка і тимчасова установка, передні краї зрізані під правильним кутом, ще лишилося тикове масло. Виглядає круто. Монтажні отвори я свердлив зсередини й вставив у дерево різьбові вставки під болти M6, тож рейки прикручуються ЗСЕРЕДИНИ, без зайвих отворів у палубі.
У травні нові вхідні дошки були зроблені й встановлені: верхню дошку відремонтовано, а дві нові зроблено з тику, з віконцями з 1/4-дюймового акрилу. А палубні шпігати, які я заливав епоксидкою, досі протікали. Шліфування показало порожнини в моєму «герметику», тож я зішліфував зайву мазню, як стоматолог, розкрив кожну порожнину й заповнив її гнучкою епоксидкою, щоб шов був одним суцільним шматком.
У червні я як слід переклав на герметик напрямні люка, бо стало ясно, що фарбування палуби не буде раніше жовтня чи листопада. (Спойлер: воно сталося через два роки.)
Листопад 2022-го: одного ранку я відчув, як мені на голову капає вода. Рамку люка головної каюти посадили на силікон, і він, звісно, здався. Я зняв усі планки, почистив і відновив їхню поверхню й посадив усе назад на 3M 4000 UV. Кути були трохи викликом. Три години — і одна справа на потім менше.
Люки, що не підійшли
Січень 2024-го: люки, або як маленький двогодинний проєкт швидко перетворюється на середній. Я вирішив замінити оригінальні люки — потворні, протічні, погано зроблені й такі, що чіпляють шкоти стакселя, — на низькопрофільні алюмінієві. Ось оригінальний.
Нові я чекав майже три місяці: go2marine відправили один, а другий поставили в очікування. Потім я купив 4000 UV і бутил і... виявив, що кругле в квадратне не влазить. Отвір у палубі квадратний, а рамка люка з заокругленими кутами, і рамка приблизно на 8 мм менша за отвір з кожного боку. Це добре (навпаки було б погано), але разом виходить, що кути перетворюються на дірки. Ось вигляд зсередини й ззовні. Отже: склопластикова рамка, латання, шліфування, фарбування і кілька днів очікування. Крок перший: зішліфувати гелькоут там, де ляже склопластик. Потім спланувати рамку. Залишити отвір відкритим я не міг, тож старий люк повернувся на місце, загерметизований як тільки міг.
Пастка була така: хлопець у групі у Facebook рекомендував цю модель як таку, що стає без переробок. Може, його IC34 збудували інакше, але я потрапив у пастку. На МОЄМУ човні отвори в палубі були просто квадратними вирізами. Коли я приміряв новенькі блискучі люки, їхні заокруглені кути не закривали квадратних кутів отворів. А люк був приблизно на 3/4 дюйма менший за отвір, тож кріпильні отвори потрапляли ТОЧНІСІНЬКО на край палуби.
Тож мені потрібні були перехідні рамки, щоб закрити кути й дати гвинтам у що вкрутитися. Після тижня роздумів я вибрав склотекстолітову пластину G10 завтовшки 16 мм, з бортиком, що лягає зверху на палубу. Зовнішній контур повторює старий отвір у палубі, а внутрішній — люк.
Але вирізати кожну рамку з одного суцільного 16-міліметрового листа коштувало б близько $300 за люк, і 80% листа пішло б на викид. Забагато. Натомість я купив два листи 500 x 300 x 4 мм, загалом менш ніж за $80, і склеїв кожну рамку з чотирьох шарів. $80 замість $600. Легко сказати, важче зробити.
Перший шар на 5 мм ширший за отвір і лежить у маленькому пазу, який я профрезерував на палубі. Другий точно завширшки з отвір і заходить усередину. Третій і четвертий — лише бічні пластини, не на кутах, для міцності й щоб за потреби можна було вкрутити гвинти зсередини.
Кілька годин пішло на планування, проєктування й гру з моїм ЧПК. Щоб зекономити матеріал, верхні два шари складаються з чотирьох частин кожен: дві з боками й заокругленими кутами і дві — лише боки, з'єднані кінцями-пазлами. Ліворуч — деталі рамки, праворуч — обрізки. Може, з них вийдуть гарні мішалки.
Другий шар лягає повернутим на 90°, щоб шви не збігалися. Отвори 4 мм тримають шари в одній лінії й утримують дрібні деталі під час обробки, а гвинти M4 стискали шари під час примірки й ламінування. Підходить точно. Потім рамку склеїли, гайки зняли, кінці гвинтів обрізали. ПЕРЕХІДНІ РАМКИ ГОТОВІ.
Потім палуба. Довелося трохи зняти з краю отвору, щоб перехідна рамка сіла врівень, і виправити нерівну поверхню: кути палуби були приблизно на 3 мм вищі. Я вирізав шаблон з 3/4-дюймового МДФ, на 1 мм більший за верхній шар рамки. Цілим він на мій ЧПК не влазив, тож склеєний з двох частин. Потім ручний фрезер з копіювальною фрезою. ДУЖЕ ПИЛЬНО. Повний захист тіла. Шаблон просто прикрутили до палуби у двох кутах, щоб він лежав рівно як база. Я знайшов кілька порожнин в оригінальному ламінаті й заповнив їх загущеною епоксидкою.
До речі, довкола люка я зняв увесь гелькоут. Подекуди він був завтовшки 3–4 мм, і шліфування тривало вічність. Не знаю, як професіонали знімають гелькоут, але маленький ручний фрезер з твердосплавною фрезою 3/4 дюйма, виставленою так, щоб виступала приблизно на 0,5 мм, працює чудово. Значно легше за шліфування: уся ділянка менш ніж за хвилину. Треба бути ДУЖЕ обережним і зупинитися, щойно побачиш склопластик, а потім доробити ексцентриковою шліфмашинкою. І для деревообробки фреза після цього вже не годиться. Потім ще одна примірка зі справжнім люком, перед тим як усе вклеювати.
Одинадцять кроків до люка
Крок 3: рамки посаджені на загущену епоксидку.
Крок 4: уся поверхня заформована шаром 1708.
Крок 5: рівна основа. Я покрив поверхню епоксидкою, загущеною 410 microlight, і притиснув зверху лист МДФ 2x2 фути, обгорнутий пергаментним папером для морозильника, з мішками піску. Коли «форму» зняли, краси не було: бульбашки повітря, зморшки паперу. Але це добра рівна базова площина.
Крок 6: я трохи прошліфував порожнини й заповнив їх тією самою сумішшю. Готово до ґрунту.
Кроки 7 і 8: два шари Interlux Pre-Kote. Перший ліг «апельсиновою кіркою», тож багато шліфування й обов'язковий другий шар.
Кроки 9 і 10: фарба. Фото до встановлення немає, вибачте. Виглядає так само, лише все біле.
Крок 11, люки, по підкроках: примірити рамки, позначити отвори, вийняти люк і просвердлити під різьбу машинних гвинтів 10-24, нарізати різьбу, почистити 50% ізопропіловим спиртом, наклеїти на люки бутилову стрічку, поставити їх і прикрутити, пропилососити пил і витягти пробки з коричневого паперу, і зняти захисну плівку. Найкращий підкрок — останній.
Після того як я посковзнувся й мало не впав на сходинках трапа, я наклеїв протиковзні наліпки на щойно оновлені сходинки. Так краще.
Через рік, у червні 2025-го, настав ще один компроміс. Я збирався зробити декоративні рамки, щоб закрити щілину між оздобленням стелі й люками. Завадило забагато інших справ, і вони досі не зроблені. Щоб оформити це як слід, потрібні нові рамки довкола шахт люків. Тож поки що я просто пофарбував грубий склопластик, щоб він не так муляв око. На фото один шар; другий ліг наступного дня.
Руки засвербіли
У лютому 2024-го руки знову засвербіли, і я почав перший етап перефарбування палуби: зішліфувати всю фарбу, що лущиться, порожнини в гелькоуті й пошкоджений гелькоут. Дві кришки шафок кокпіту були так пошкоджені довкола петель, що ці місця треба переробляти. Усі сірі цятки — порожнини в гелькоуті: одні латати, інші заново формувати. І були два місця з невеликими пошкодженнями конструкції. Одне виглядає так, наче хтось рубонув палубу сокирою. Ще в куті зовнішньої сходинки трапа знайшовся просвердлений отвір, заповнений герметиком. Навіщо він там, я, мабуть, ніколи не дізнаюся: та сама загадка, що й дірка у водяному баку. Ось два «удари сокирою», великий і малий, вишліфувані. А в кормовому куті лівої стінки кокпіту було трохи розшарування, а може, просто дуже «порожниста» формовка. Перед відновленням копну глибше.
План на 20 кроків
Березень 2024-го. Підготовка до фарбування звучить просто. Обсяг роботи величезний. Мій план для кожної частини палуби, всього 20 маленьких кроків на кожен квадратний дюйм:
- Пройти кожен квадратний дюйм даху рубки, палуби й люків і позначити кожну тріщину, порожнину в гелькоуті, зірваний гвинтовий отвір і просвердлений отвір, заповнений герметиком (я знайшов кілька).
- Вишліфувати кожну погану ділянку до живого склопластику: порожнини, відколи, тріщини від напруги, розшарування довкола тріщин, скоси довкола непотрібних і зірваних отворів, і шпаклівку над гвинтами корпус–палуба на транці, де гелькоут тріскається над «пробками».
- Заформувати кожну порожнину глибше 3 мм (1708, мій улюблений), заформувати гвинти на транці, щоб знову не тріскалися, заповнити зірвані отвори до 5 мм епоксидкою з 404, усе більше заформувати, і наростити ламінат над тріщинами.
- Зішліфувати волокна, що стирчать, і зайвий ламінат.
- Чорнове шпаклювання TotalBoat TotalFair. Шліфувати до гладкості, знайти, що треба ще вирівняти, вирівняти знову. Повторювати, поки не буду задоволений.
- Прошліфувати все, щоб нова фарба трималася, знежирити, заклеїти все, що не фарбується.
- Ґрунт, шліфування, другий ґрунт, шліфування й чистка, поки не зникне пил.
- Два шари на глянцевих ділянках.
- Прошліфувати й заклеїти протиковзні ділянки, перший шар з протиковзною крихтою, другий шар.
- Покликати друзів і пити пиво на свіжій палубі.
Я поділив роботу на ділянки й почав з кокпіту. Спершу думав, що буде 5–10 маленьких плям. Зрештою лише в кокпіті: близько 20 маленьких плям, 10–15 глибоких ділянок завглибшки 3–10 мм, 3 місця, де через глибокі тріщини треба відновлювати ламінат, і близько 10 отворів, які попередній власник просвердлив у верхньому склопластику й так і не заформував. Ось вони після першої формовки, по три шари 1708 кожен.
Потім я зішліфував волокна й зробив перше чорнове шпаклювання TotalFair. Шліфування до гладкості: сині позначки показують, де треба ще. І знову шпаклювання.
Кожна дрібна порожнина
Кокпіт отримав фінальне шліфування. Кілька плям ще лишилося, але на 90% було готово. Далі — основна палуба, крім носа довкола ланцюгового ящика.
З лівого боку деякі плями колись давно зашліфували й заклеїли дуже агресивною стрічкою. Зняти той клей і залишки пластику було справді важко.
Кришку люка трапа зняли. Майже всі її гвинтові отвори були зірвані. Я зробив довкола них скоси, залив West System з 404 і залатав. Згодом просвердлю нові напрямні отвори й поверну гвинти. У гелькоуті було безліч дрібних порожнин.
З правого боку, в куті короба люка трапа, була тріщина від напруги: вишліфувана до живого склопластику й відновлена трьома шарами 1708, від малого до великого. Довкола основи щогли розкрилася ще одна тріщина від напруги. Там, мабуть, буде повне відновлення, коли човен поїде на узбережжя, а поки що я розкрив тріщину в гелькоуті й зробив галтель довкола пластини. Дрібні порожнини скрізь.
У двох місцях на фальшборті були просвердлені отвори, просто заповнені герметиком; їх зішліфували й заново заформували. Цікаво, що люди там кріпили. Ще одне місце з просвердленими отворами було на правому боці даху рубки. Кілька глибоких порожнин заново заформовані 1708. І ще багато місць потребували уваги, але без склотканини.
Потім я прошліфував палубу після латок і наклав епоксидну шпаклівку на кожну ваду: усі зелені цятки. Ще я зчистив трохи гелькоуту над старим ремонтом заповнювача палуби, який так і не затвердів до кінця.
Нова кришка люка трапа
Оригінальна кришка люка трапа була сильно пошкоджена ультрафіолетом: 27 x 29 дюймів акрилу завтовшки 1/2 дюйма. Знайти когось, хто виріже такий розмір і візьме гроші лише за те, що ти отримуєш, було проблемою. 99,9% постачальників продають лише 48x96, 48x48, 48x24 або 24x24, а мій люк трохи більший за 24x24 в обидва боки, тож тебе підштовхують купити 48x48 і заплатити майже вчетверо більше: $450 замість $150, які заплатив я. TAP Plastics вирізали саме те, що мені було треба: бронзовий акрил Chemcast, 47%. Ось примірка і моє креслення ручки, щоб відтворити оригінальну.
Того дня прийшла допомогти дружина: вона шліфувала шпаклівку ексцентриковою шліфмашинкою, я вручну шліфував тісні місця, а потім деякі місця залатав удруге. Наступного дня — ще дві години шліфування.
З лівого боку на палубі є маленька сходинка, і її відновлення було майже скульптурою. Не знаю, навіщо вона там, але для формувальників Irwin зробити її без порожнин було великим викликом, і вони з тріском провалилися. Більшість порожнин отримали West System з 404, потім шпаклівку, потім шліфування, поки форма не стала прийнятною для мого ока. Після другого кола лише три місця потребували третьої латки.
Потім фінальне шліфування: шість годин трьома різними шліфмашинками і вручну в тісних місцях. Скажу так: пофарбувати палубу нелегко, там купа хитрих поверхонь. Я планував заґрунтувати наприкінці дня, але о 5-й вечора був геть виснажений, тож зібрався й поїхав додому. Кришка люка трапа була без напрямних, тож її тримав мішок піску.
Проблеми з ґрунтом
У квітні я цілий день усе витирав: спершу знежирювач, потім розчинник, потім ґрунт. Це лише близько 400 квадратних футів, але витирання й дах рубки я зробив одного дня, а кокпіт і ділянку біля фальшбортів — наступного. Ґрунт іде лише на глянцеві ділянки; протиковзні треба просто помити мийним засобом, згодом.
Проблем було дві. Валик із розгладжуванням пензлем лишав сліди пензля навіть з 25% розчинника. А один шар Pre-Kote погано вкриває, тож знадобився другий. Ще один галон ґрунту, ще один день шліфування, ще один день ґрунтування.
Через два тижні настало шліфування між шарами, цього разу мокре. Не знаю, що пішло не так, але Pre-Kote не розтікся рівно, тож скрізь лишилися глибокі сліди пензля, і шліфувати було багато. Друга помилка: я чекав два тижні, і ґрунт став дуже твердим. Кілька місць, де я забув розгладити пензлем і лише прокатав валиком, шліфувалися значно легше, тож, мабуть, більше ніякого пензля по ґрунту. Після 10 годин шліфування я був майже готовий. Змивши пил, знайшов близько 10 місць для дрібних підправлянь шпаклівкою, які зробив протягом тижня після роботи або в обід.
Потім я прошліфував другий шар ґрунту. Виглядає дедалі краще, але фотографувати нічого. Ще пів дня мокрого шліфування.
Фарбування під наметом
Окрема подяка моїй дружині Марії за те, що приєдналася до мене в цьому останньому ривку на даху рубки й палубі.
День перший: прошліфувати другий шар ґрунту й збудувати каркас для «малярного намету», на випадок, якщо з'явиться пильний вітер чи дощ.
День другий був майже ідеальний: близько 25 °C, мінлива хмарність, слабкий вітер. Ми закінчили намет і поклали один шар молочно-білої Interlux Perfection, близько 1,5 літра. Першу повну кварту змішали однією порцією на дах рубки, фальшборти й сходинку за кокпітом, потім близько 200 мл на кокпіт, потім знову 200 мл. Ми з'ясували, що товстий поролоновий валик працює добре: натискаєш сильно, щоб покласти фарбу, потім легко, щоб полопали бульбашки й вона розгладилася, ЯКЩО фарба не надто розбавлена. При 24 °C я додав лише 15 мл розчинника 2333N на кварту (1,5%), і вийшло чудово. Ось я й кокпіт, перший шар. І великий-превеликий намет.
На третій день погода була не така, як хотілося: раз у раз мрячило, тож намет дуже знадобився. Вікно для наступного шару — 8–48 годин, тож це мала бути неділя або понеділок, а понеділок був робочим днем. Тож я фарбував у не найкращий день, знаючи, що глянець може вийти не найкращим. Для палуби, може, і непогано. Вранці ми знайшли на верху транця патьоки, що лишили матові сліди, мабуть, від легкого дощу одразу після того, як ми поїхали. Я накрив корму ще одним брезентом і заклеїв щілину між брезентами армованим скотчем. Легке шліфування очевидних патьоків, потім другий шар. Кілька коротких слів, але скільки роботи на 34-футовій рубці, кокпіті й палубі. Прихована «Досконалість». Світло в кінці тунелю. Кокпіт пофарбований; кришки люків зняли, щоб пофарбувати окремо.
На четвертий день над озером пройшла гроза зі зливами, а я залишив люк трапа відкритим, без накриття на даху намету. Коли я приїхав десь о 6-й вечора, води в каюті було небагато, якраз на ганчірку розміром з футболку. Фарба схопилася до дощу, тож краплі не лишили слідів. Я зняв брезент з транця, щоб провітрити, і відклеїв більшу частину малярного скотчу, поки фарба схопилася, але ще не затверділа повністю. На верху транця досі було видно патьоки з першого шару. Це дуже помітне місце, і я хочу, щоб воно було бездоганним, тож його прошліфують і перефарбують. Ось лівий борт, правий борт, блискучий кокпіт і вигляд з носа.
KiwiGrip
Просто гарне фото: накриття відкрите, глянцеві частини виглядають чудово, і на черзі протиковзне покриття. За тиждень кілька гроз подекуди порвали накриття. Може, човну було надто спекотно під наметом, і вона скинула ковдру.
Я повернув дерев'яні деталі трапа на бутилову стрічку, а в гаражі залатав, двічі заґрунтував, прошліфував і пофарбував кришки люків першим шаром Perfection.
Потім підготовка під протиковзне покриття, з підкоченими стінками намету, щоб трохи провітрювалося. Я прошліфував протиковзну поверхню даху рубки, зрізавши ромбовидні горбики приблизно наполовину, усе почистив, заклеїв, вирізав, де треба, заокруглені кути і зашкурив поверхню просто біля скотчу.
День 147: KiwiGrip на даху рубки. Виглядає добре. Кокпіт готовий до фарбування.
День 148: скотч знято, люки й кришки на місці. Дах рубки виглядає чудово. Кокпіт пофарбований (малярний скотч тримає люки закритими). До оригінального протиковзного малюнка я додав одне: майданчик на верху транця. Було слизько видиратися назад на борт.
День 149: бічні частини палуби. Шліфування, вирівнювання, заклеювання. Сила-силенна поту: 28 °C і 98% вологості рано-вранці, 34 °C і 80% ближче до полудня. Надто волого, щоб фарбувати, але палуба готова до протиковзного покриття.
Готово
Червень 2024-го: після 130 годин роботи, 19 робочих днів, понад 14 тижнів, фарбування палуби офіційно завершено. Фото дня. Ніс лишився недоробленим, бо брашпиль ставитиму пізніше цього року. А в іншому палуба сяє новизною.
Кормовий релінг і кнехти повернулися на місце.
Уся фурнітура кокпіту на місці. Готовий до походу; лишилося розібратися з кінцями. Я переробив тент біміні й поставив біміні назад. Кокпіт чекає на екіпаж. Ще я загерметизував щілину між оздобленням трапа і склопластиком.
Потім стала нова кришка люка трапа: нова тикова ручка, 12-міліметровий акрил і стопори. Щойно оновлений кожух загерметизований і прикручений. Що відрізняється від оригіналу: новий акрил замість зіпсованого 40 роками ультрафіолету і блоки з HDPE зверху й знизу замість дерев'яних упорів усередині кожуха. Тепер кришку не можна витягти до кінця й упустити за борт, а упори не згниють у вологому просторі під кожухом.
А в липні я зробив для неї внутрішню ручку, яка має три функції: ручка, щоб зсувати люк зсередини, вушко для навісного замка на вхідних дошках і стопор, що лишає місце для пальців. Це невеликий шматок тику з двома отворами під дужку замка, тримається на двох шурупах #8 ззовні, машинному гвинті зсередини і машинному гвинті 1/4 дюйма в нарізаний отвір у кришці знизу, для певної безпеки. Кінець гвинта врівень з верхом, тож ззовні за нього не вхопишся, а в різьбі суперклей. Ідея замка: навісний замок зі знімною дужкою. Вставляєш дужку зсередини, вільними кінцями назовні, просовуєш її крізь два отвори у верхній вхідній дошці й надягаєш корпус замка. Ось вигляд з каюти і ззовні.
Чотирнадцять тижнів шліфування, латання й фарбування, і палуба «Віри» нарешті виглядає як той човен, що я бачу в голові. А останній крок мого плану, покликати друзів і пити пиво на свіжій палубі, — найлегший з усіх двадцяти.