На цьому човні є одне головне правило: усе на палубі, чого я ще не торкався, протікає. Я засвоїв його важким шляхом, одну деталь за іншою. Це історія самої палуби: мокрий заповнювач, порожні коробки стійок, стик корпусу з палубою, що тримався на надії, і купа епоксидки.
Грудка 5200 і мокра палуба
Почалося з дрібниць. На п'ятий день я нарешті поставив на причал кнехти для основних швартовів, тож тепер просто накидаю кінець. Решта досі була прив'язана до каркаса причалу мотузочками.
У лютому 2022-го я розкрив палубу довкола правих путенсів. Отвір НІХТО не ремонтував. Попередній власник просто вилив на нього грудку 3M 5200 завбільшки з кулак і сподівався, що вона не пустить воду. Ні, не спрацювало.
Я зняв верхню обшивку. Заповнювач частково згнив і геть намок. Спершу виглядало не так погано, але майже вся ділянка була губчастою й мокрою. Далі були чотири години шліфування й зачищення, разом із самою верхньою обшивкою. У кількох місцях я вирізав трохи не по формі, це виправлю під час заміни заповнювача. На останньому фото — вигляд знизу.
Новий заповнювач
Новий заповнювач я вирізав з морської фанери, як і оригінальний. Зашліфував і знежирив обидва боки, поклав на нижню обшивку поліефірну смолу з трохи рубленого скловолокна, уклав фанеру і привантажив чотирма мішками піску. Треба було більше, але більше в мене не було.
Через дві години, коли смола схопилася, ліг шар загущеної смоли, а зверху повернулася стара верхня обшивка, під чотирнадцятьма мішками піску. Закінчив о пів на дев'яту вечора.
Далі — заформувати щілини. Легко сказати, а це чотири години доволі гидкої роботи.
Проблемою був протиковзкий візерунок. Він гарний, але відтворити його на відремонтованій ділянці непросто. Тож я зняв форму з наявної палуби: роздільний засіб, гелькоут, один шар 1708. Із собою в мене був лише фінішний гелькоут, тож я не чекав повного висихання й почав ламінувати, щойно він схопився. Схопився він не скрізь, лущився і змішувався зі смолою, тож вийшло брудно. Мабуть, я її ще перероблю, але й зараз виглядає непогано. Ось оригінальна поверхня палуби і мій саморобний «негатив».
Потім шпаклювання: шпаклівка TotalBoat і шліфування, раунд перший. Раунд другий. У квітні все готово, поверх нанесений гелькоут просто для захисту. Остаточне вирівнювання буде, коли фарбуватиму палубу.
Стійки леєрів: порожні коробки
Далі — стійки леєрів. На правій кормовій я вирізав старе кріплення. Дерева там не лишилося зовсім. На фланці був дивний уступ 3 мм з одного боку. Схоже, його мали заводити на планшир, але отвори просвердлили не там.
Я зробив новий дубовий брусок, просвердлив у ньому завеликий отвір під трубу, заповнив конструкційною шпаклівкою і просвердлив знову, щоб метал торкався лише пластику. Потім посадив брусок на ту саму шпаклівку до корпусу й заформував: два шари ровінгу 24 унції і 1708 зверху. Звис унизу потім обріжу.
Потім вийшли всі старі коробки під стійки. Усі п'ять, які ми розкрили, були порожні, дерево згнило дощенту. Хтось поклав тонкий шар епоксидки на тріснутий гелькоут і поламане скло довкола гвинтів, а зверху 3M 5200. До палуби 5200 приклеївся доволі добре, а до нержавійки — зовсім ні. А всі стійки порожнисті, тож будь-яка вода, що потрапить у трубу, йде просто до дерева. Чудова пропозиція для майбутнього обслуговування. Тут мені допомагав тато.
Ось нові бруски, готові до конструкційної шпаклівки. В одному місці хтось «ремонтував» розбиті отвори незагущеною епоксидкою, і вона, звісно, випала. Я вичистив усі тріщини й заповнив порожнину шпаклівкою.
Через тиждень дубові бруски стали на місце зсередини, з отворами на 1 дюйм під труби стійок, щоб ті торкалися тільки пластику. Я розмітив місця гвинтів, розсвердлив їх до 10 мм і заповнив загущеною епоксидкою, щоб потім нарізати різьбу 1/4-20 під 2-дюймові гвинти. Поки що над отворами стійок один шар тканини 3 унції, до фарбування палуби. Потім ми заформували бруски до корпусу двома шарами ровінгу 24 унції.
Шпігати, поручні й лікоть
Потім палубні шпігати. Я зламав герметик, і трубки просто вийшли, тож з боку палуби справжнього ущільнення не було ніколи. Я все почистив і заново заповнив отвори еластичною епоксидкою TotalBoat. Брудно, але непогано.
Я зняв поручні з даху рубки, висвердлив з отворів 5200, зенкував їх і заповнив загущеною епоксидкою.
Травень 2022-го: миття палуби. І все. Але кілька годин з мийкою високого тиску подарували мені проблему з ліктем на два тижні. Поправка: сім місяців і далі. Поправка: десять місяців. Ніколи не недооцінюйте мийку високого тиску.
Потім я перевірив шпігати: малярний скотч на корпус ззовні і залити палубу водою. Два були в порядку, а два ще протікали, кожен в одному місці. Я знову їх прошліфував і поклав на погані місця два шари тканини 6 унцій.
Кошмар стику палуби з корпусом
З правого боку стик корпусу з палубою не мав жодного ущільнення і протікав у кількох місцях. Старий герметик висох і виходив шматками. Тож я вирішив зняти алюмінієвий планшир і подивитися.
Ух... важка робота: гумова киянка й мультитул, щоб розбити 5200. А зблизька з'ясувалося, що планшир ніколи як слід не герметизували. Герметик здебільшого не тримався алюмінію і вкривав хіба 10% тієї площі, де мав бути.
Що під планширом? Попередній власник уже «загерметизував» стик: прорізав канавку 5x5 мм і поклав туди трохи шпаклівки. І все. Корпус гнеться, площі склеювання майже немає, тож шпаклівка потріскалася й пустила воду.
Тож роботи багато. Я відфрезерував паз шириною 1/4 дюйма і глибиною 1 дюйм, 36 футів завдовжки. Різати таке в склопластику — не задоволення. Потім заповнив його епоксидкою West System з наповнювачем 404, мікроволокнами й аеросилом.
Потім три шари склострічки шириною 4 дюйми, 8,7 унції, на загущеній епоксидці, щоб заповнити низини, і тонкий шар епоксидки з мікросферами 410 зверху.
Новий розклад: з 6:30 ранку до 3 дня. Просто занадто спекотно: 25 °C рано-вранці й до 40 °C удень.
Я зробив дурну помилку: залишив під ламінатом малярний скотч. Потім довго вишліфовував край і прошліфував гелькоут наскрізь там, де був скотч. НІКОЛИ більше.
Потім примірка планширу й свердління отворів під гвинти. Я ледь не плакав, свердлячи дірки в тому, що щойно зробив водонепроникним. Потім «пофарбував» усе гелькоутом. Гелькоут у таку спеку — це дуже важко.
Наступного дня я його зашліфував. Щоб вийшло гладко, довелося зняти майже все. Тож: ніякого задоволення, час і гроші на вітер. Урок: щонайменше три шари гелькоуту, а краще 3–4, або взагалі не братися.
Потім планшир повернувся на місце на 3M 4200, і я сподівався на краще. У спеку 4200 починає схоплюватися за 15–20 хвилин, тож треба було справжньої боротьби, щоб закрутити всі гвинти до того, як він схопиться. Через дві години він майже затвердів. Мені ще бракувало 6–10 гвинтів.
І велике прибирання.
Наступного тижня я відчистив видавлений 4200 з планширу і заново посадив на герметик паливну горловину.
Ще отвори: я прошліфував залатані отвори від поручнів, зняв дерев'яну «брову» над рубкою, зенкував і заповнив її отвори, і заповнив отвори від гвинтів довкола зливу кокпіту. А ще перевірив: схоже, що зливи кокпіту можна вивести прямо в дно без підйому човна.
Зливи кокпіту від барної мийки
У вересні 2022-го я знайшов ще одну заводську халтуру. Irwin поставив як зливи кокпіту зливи від барної мийки. Чудова ідея, правда? Ні. Вони з латуні завтовшки з фольгу, не призначені для шланга й хомута. Мої були наполовину з'їдені, і це після життя в прісній воді, а через тріщину вода лилася в пілотську койку. Я замінив їх на врізні зливи з Marelon.
Заодно я пошукав заземлення щогли. На форумі Irwin казали, що від п'ятки щогли до пластини заземлення під фекальним баком іде дріт перерізом 0 AWG. Дурниці. Там не було нічого, крім мокрої фанери. Ця ділянка повністю заформована, але крізь неї йшов шланг від зливу мийки: ідеальна пастка для води.
Для зенкування я зробив свій інструмент: дерев'яний конус під потрібним кутом, вирізаний на ЧПК, з наклеєною шкуркою. Пробував суперклей, епоксидку й термоклей. Термоклей найкращий, і шкурку легко міняти. Я боявся, що від нагрівання шкурка відклеїться, але тепло зосереджене в маленькій точці, і вона тримається добре.
Потім другий злив. Тільки гляньте на оригінальний: злив від кухонної мийки з латуні завтовшки з фольгу. Його замінили на врізний палубний злив Forespar CF254 з Marelon.
Перевірка показала, що старший син, який допомагав мені тижнем раніше, не затягнув хомути. Виправлено. Сімейна праця йде в комплекті з сімейним контролем якості.
Стійки як слід
Жовтень 2022-го. Ось якими мають бути стійки, за власним кресленням Irwin. Проблеми конструкції:
- Стійки — порожнисті труби, тож вода легко потрапляє всередину й стікає до дерев'яного бруска.
- Брусок не має дренажу, тож вода там збирається, і ти не бачиш її, поки все геть не згниє.
- Труба приварена до фланця, але не по всьому колу, тож є щілини.
- Фланець тримається на палубі короткими шурупами по дереву.
А ось що я знайшов: на заводі отвори просвердлили приблизно на дюйм далі від краю корпусу, тож труби проминули дерев'яні бруски й стояли «в повітрі». Щоб це сховати, поверх щілини поклали гарний ламінат, але не заповнили її, а просто напхали тканини, навіть не просоченої смолою. Через цю помилку між фланцем і палубою ще й лишилася щілина в 1/4 дюйма, яку мав заповнювати герметик: ще одне слабке місце. Попередній власник пробував кронштейни до планширу, що тільки навантажували шурупи, поки ті не вирвалися, і багато 5200, який не допоможе, коли стійка не стоїть міцно. Бруски згнили, і ніщо їх не тримало.
Раніше я прибрав увесь старий склопластик і гниле дерево, зробив нові дубові бруски 3x3x4 дюйми, пересвердлив їх під 1-3/4 дюйма, посадив на конструкційну шпаклівку TotalBoat і заформував до корпусу на епоксидці. Отвір заповнив поліефірною шпаклівкою і на місці просвердлив на 1 дюйм. Отвори фланця просвердлив на 1/2 дюйма й заповнив загущеною епоксидкою. Коли того літа стало надто спекотно, я заформував отвори й лишив як є.
Тепер — фініш: прошліфувати, розкрити отвори й чисто просвердлити до 1 дюйма на глибину труби стійки. Потім маленький дренажний отвір наскрізь, щоб, якщо герметик колись відмовить, вода капала в каюту, де я її побачу. Вставити стійки, розмітити гвинти фланця, вийняти, просвердлити й нарізати різьбу на глибину 2 дюйми.
До того я заповнив стійки поліефірною смолою, як порадив один власник Irwin. Ідея мені подобається, але смола дає усадку і не прилягає до труби на 100%. Я перевірив, просмоктуючи крізь них повітря ротом: дві з шести трохи пропускали. Тож я ще й вставив у низ труб гумові заглушки 1-1/8. Це було непросто. Найкращий спосіб: заштовхнути заглушку наскільки входить, надіти хомут на частину, що стирчить, щоб її стиснути, а потім забити молотком, використовуючи болт як штовхач.
Нарешті все протерли спиртом і висушили, а стійки посадили на 3M 4200 (знімний і еластичніший за 5200) з 2-дюймовими гвинтами 1/4-20.
Леєри з дайніми
Озеро міліло, тож з леєрами я не поспішав. Але того тижня мали приїхати друзі з двома дітьми років семи, тож леєри раптом стали необхідністю, хоча будь-хто міг би просто доплисти до берега. Озеро в найширшому місці менше 3 000 футів.
Я взяв дайніму Samson AmSteel 1/4 дюйма, поки що лише на верхній леєр. Поміряв: 27 футів на бік, плюс 3 фути на сплесні, помножити на два... шести зайвих футів має вистачити, правда? НІ. На кожному боці чотири сплесні, а не два. Чому? Хвіртка. Зрозумів я це саме тоді, коли взявся за останній сплесень. Гаразд, докуплю разом з тросом на нижній леєр.
Мій перший сплесень Брумеля з вушком: непогано. Для хвіртки: коуш з одного боку й оригінальний відкидний гак. Вушко гака я зашліфував і відполірував, щоб воно не шкодило тросу. Радіус замалий (AmSteel хоче щонайменше 3/4 дюйма), але трос розрахований на 7 400 фунтів, значно міцніший за стійки, тож поки так і залишу.
Протікання, одне за одним
Моя відпустка в листопаді 2022-го підтвердила головне правило: усе на палубі, чого я не торкався, протікає. Стали нові поручні, прикручені знизу болтами на бутилі. Двогодинний тест водою проблем не показав. Усюди, крім одного місця, пішли болти 3/8. На довгому лівому поручні одна закладна вставка в дереві розхиталася, тож другий болт став великим саморізом, десь на 1-1/2 дюйма в дерево, між двома місцями на болтах. Компроміс, але має прослужити роками.
Не маю жодного уявлення, ЧОМУ раму погона гіка-шкота кріпили шурупами по дереву, але це ВЕЛИЧЕЗНА можливість для протікань. Переклеєна на герметик і повернута на місце.
«Гусак» шверта: шурупи по дереву замінені на наскрізні болти, на бутилі. І стопор шверта переклеєний на герметик.
У грудні передній люк заново прошліфували, посадили на герметик і зібрали. У червні 2023-го він отримав вентиляцію, а дорадна коробка — дренажний отвір.
Червень 2025-го: кнопки для чохлів на люки. Так, я наважився й знову просвердлив палубу. Через кілька років це може дати дрібні протікання, але чохли продовжують життя склу люків і дають трохи тіні під техаським сонцем. А якщо протече — ну, правило я знаю.