Підлога, подушки і стіл

Штурманський стіл

У липні 2023-го я повернувся до штурманського столу. Спочатку вся стільниця відкидалася на рояльній петлі, але просто за нею я ставлю екран і приладову панель, тож піднятися їй нікуди. Вона отримала нові петлі.

У листопаді я додав тягу, щоб дверцята з дисплеєм не билися об стіл, і прикрутив стінку, що тримає штурманський стіл, до столу й до внутрішньої обшивки.

У січні 2024-го з'явилися кнопки керування дисплеєм, надруковані на 3D-принтері.

Новий стіл у каюті

В Irwin 34 обідній стіл стоїть з лівого боку головного салону. Мені дістався 40-річний фанерний стіл з пластиком «під тик», подекуди відколотим, весь подряпаний і просто потворний, особливо поруч зі справжньою тиковою стільницею в новому камбузі. Справжнє дерево поруч з фальшивим — забагато контрасту. А ще на старій стільниці не було бортиків, щоб речі не з'їжджали.

Тож з одного боку в мене був потворний стіл. З другого — залишки чудової тикової стільниці. Єдина проблема: жоден шматок не був достатньо великим, а стільниця товста (1-1/2 дюйма) і важка для столу. Коротко: я розпиляв шматки стільниці на дошки ~5/8 і з'єднав їх.

Довго: я нарізав стільницю на смуги шириною 5 дюймів і товщиною 1-1/2 дюйма, і кожну розпиляв на циркулярці на дві дошки по 5/8 дюйма. Потім склеїв ці дошки в один щит. Я ЗРОБИВ ЦЕ ВПЕРШЕ В ЖИТТІ! Потім відфрезерував його в розмір і форму оригінального столу. Знизу пішла фанерна основа 3/4 для жорсткості й кріплення, приклеєна загущеною епоксидкою. Потім смуги по 1 дюйму довкола нижнього краю, щоб стіл виглядав завтовшки десь з дюйм і був жорсткішим. Я перевернув його, приклеїв бортики приблизно 1/4 на 1/2 дюйма і профрезерував усі краї так само, як на стільниці камбуза. Потім перший шар ґрунтувального лаку. Дуже гарно, правда?

Старий стіл був такий зношений, що поруч з новою стільницею камбуза виглядав як шматок... ну, ви зрозуміли. Новий так не виглядає.

У жовтні 2024-го я перевірив, чи підходить він як частина спального місця. Гарно, правда? Але коли я його робив, то зробив «невелике покращення»: усі радіуси кутів однакові й кути рівно по 90°. Тепер я знаю, що треба було точно скопіювати оригінал. Для ліжка він лягає не туди, куди треба. Лишається щілина в пів дюйма, а опорні ребра лише десь 3/4, тож щільно він не сяде. Урок засвоєно: у 40-річному човні «покращена» геометрія не пасує ні до чого.

У березні 2025-го я приміряв його в каюті, і раптом він видався таким масивним, займав стільки місця. Може, каюта просто була завалена інструментом і деталями. А може, мені просто не хотілося столу.

Але він таки став на місце. У червні ми з Марією помітили, що в піднятому положенні він трохи низький, тож я додав проставки, ще на 1,25 дюйма. Опускатися, щоб зробити ліжко, він так само може.

Поліруємо стару підлогу

У грудні 2023-го я спробував злегка прошліфувати невеликий шматок заплямованої гелькоутової підлоги під столом, шкуркою 350. Вийшло доволі добре. Гелькоут достатньо товстий, щоб знову його шліфувати й полірувати.

У жовтні 2024-го почався справжній демонтаж: стара фанера «тик і падуб» пішла з підлоги. Здебільшого вона розшарувалася, а приблизно половина згнила. Молодший син дуже допоміг. Ось підлога камбуза в процесі, а потім уся підлога, очищена від дерева.

Першою гнила фанера вийшла з носової каюти. Оригінальна підлога «тик і падуб» виявилася просто декорацією завтовшки 1/4 дюйма, а то й тонше.

У листопаді я відчистив з підлоги рештки герметика й прошліфував гелькоут до свіжої поверхні, позбувшись крапель епоксидки з категорії «ой». Перше коло готове. Ще я вишліфував у підлозі отвори, щоб подивитися на ділянку довкола пілерса, і підготував їх до повторної формовки. Того ж дня по обіді ми пішли під вітрилами: 10–20 вузлів, проти вітру 6,1 вузла при 17 вузлах вітру, крен 23,8°. Так, вітрил забагато. Зате який відпочинок від шліфування.

Я все ще думав зберегти оригінальний гелькоут на підлозі й на вбудованих меблях. За 40 років, з моїми ремонтами й чужими, та біла підлога добряче вивітрилася. Але гелькоут доволі товстий, тож я вирішив шліфувати, полірувати й вощити. Легко сказати: це забрало близько 10 годин з трьома шліфмашинками й ручними брусками, 120, 240, 320, 400, 600. Після 600 вона ще матова, але дуже гладенька. У кількох місцях гелькоут був надто тонким, і я дійшов до склопластику. Так і залишив. Там, де ляже дерево, я шліфував лише 80-кою, щоб зняти старий клей.

Після шліфування я заново заформував отвори, які прорізав у підлозі, щоб подивитися на пілерс.

Шаблони, мішки з піском і вінілові дошки

Ми зробили шаблони з коричневого паперу, а з них вирізали шматки дешевої стінової панелі з МДФ 1/8 дюйма, на пів дюйма більші. Потім підганяли кожен у човні лобзиком і шліфмашинкою. Знову ж легко сказати: 10–15 кіл «примір, відріж, зашліфуй, примір» на кожен з чотирьох шматків.

Деякі гелькоутові ділянки просто надто слизькі, тож вони отримали протиковзке покриття KiwiGrip: під столом, похила підлога в камбузі, під штурманським столом, біля шафки в носовій каюті і в душі.

Підлога — жорсткі вінілові дошки STAINMASTER London Sky Oak Gray завтовшки 6 мм, рівно як стара «тик і падуб». Пішло рівно дві коробки.

Хитрість була в тому, щоб тримати дошки одним цілим. Я защіпнув підлогу на верстаті, заклеїв верхні шви малярним скотчем, перевернув і заклеїв низ армованою стрічкою. Тоді все тримається разом, і з цим можна поводитися як з цільною дошкою. Кожен шматок я вирізав лобзиком на чверть дюйма більшим, а потім точно відфрезерував по шаблону. Три години, і всі чотири шматки готові.

Далі — монтаж: багато малярного скотчу й коричневого паперу, 3M 4200 по краях і між шматками, і мішки з піском. Багато мішків з піском: 16 штук по 50 фунтів. Сусіди в марині мали розвагу, дивлячись, як я тягаю мішки з піском по причалу. Думаю, дехто досі гадає, що я там будував.

7 грудня 2024-го стали останні шматки. Підлогу в каюті завершено. Офіційно.

Тих самих вихідних я прошліфував гелькоут дивана в головному салоні 120, 220, 320, 400, 600 і 1200, потім почистив і навощив. Виглядає як новий. Далі в списку: подушки і той стіл.

Шиємо подушки

У лютому 2025-го я заново просочив олією стільницю камбуза і порахував матеріали для подушок: близько 20 ярдів лицьової тканини й 10 підкладкової, 7 блискавок разом десь на 40 футів і 204 фути (68 ярдів) канту.

У квітні я почав. Замовив у Sailrite: 30 ярдів оббивної тканини Outdura Chesterfield Graphite шириною 54 дюйми ($22,95 за ярд), 50 футів блискавки YKK №5 з литими зубцями ($30,90), бігунки, верхні й нижні обмежувачі і поліестерову нитку Tex 90 Cadet Grey зі стійкістю до УФ. Поролон — з Foam Factory: цілий лист 6-дюймового Lux regular, 82 на 76 дюймів, за $169, на сидіння, і пів листа 3-дюймового, $43,99, на спинки диванів.

Ось перелік. Дві майже однакові 4-дюймові подушки носової койки, з добрим поролоном. Велике ліве П-подібне сидіння, 6 дюймів, з посереднім поролоном, який я думаю замінити. Ліва подушка над столом, 6 дюймів, добрий поролон. Правий диван, що стояв над протічним паливним баком, тож його поролон — сміття. Пілотська койка, що взагалі прийшла без подушки, тож новий поролон і шаблон. І спинки диванів: у мене був оригінальний лівий комплект, але він зберігався в сирому гаражі, і поролон уже не врятувати. У трьох з шести подушок поролон був нормальний, без запаху й цвілі, тож вони просто отримали нові чохли.

Робити подушки я вчився за відео Sailrite, і це дуже допомогло. Подушки носової койки дуже схожі, але права має навмисно заокруглений кут. Одне фото, а роботи близько 8 годин. Їх ще треба трохи відпарити. Непогано як для перших подушок у моєму житті?

Старі подушки були дуже старі, у плямах і розлазилися, тож навесні робота тривала вдома, пару годин майже щовечора: 6-дюймовий поролон Lux regular для пілотської койки й правого дивана, тканина й блискавки від Sailrite.

Порада, як різати товстий поролон: беріть електричний ніж, розмітьте лінію з обох боків і кличте двох людей — один тримає ніж з боку мотора, другий веде кінчик з протилежного боку. Усі деталі вирізані, кант готовий, три подушки з шести зроблено.

У травні 2025-го нові подушки були готові. Не ідеально, але як для моєї першої оббивки — непогано. Ось вони на місці.

У червні з'явилися спинки на правому дивані. Я зняв бічні частини спинки, що колись упиралися в переборку й шафки камбуза, щоб отримати максимальну корисну довжину, а туди додам вставні подушки. Лівий бік був у роботі.

Стіл у каюті став на трисекційну підйомну ніжку, тож опускається, щоб зробити ліжко. Керування ніжкою було зверху, тобто дірка в столі, а нам з дружиною дуже не подобалася ідея потворної пластикової кнопки посеред столу. Тож я її прибрав і зробив керування, яке працює з-під стільниці: шматок нержавкого прутка 1/4 дюйма з привареною пластинкою і кілька деталей з 3D-принтера, як в офісному кріслі. Ось стіл в опущеному положенні. Того вечора ми з друзями стали на якір і відмокали в озері, а потім спокійно походили на заході сонця при 7–10 вузлах, з авторульовим за штурвалом і трохи розваг на носі.

Потім були готові спинки диванів, і каюта виглядає значно краще. Окреме слово про засувки. Оригінальні були просто фрикційними защіпками, тож якщо в рундуках лежить щось важке, воно відштовхує сидіння і летить через усю каюту. На воді це недобре. Я хотів засувки з надійною фіксацією і не знайшов нічого, що підійшло б, тож спроєктував і надрукував свої з PETG. Кожна з трьох деталей (верхня коробка, нижня пластина і язичок засувки) плюс нержавка пружина стискання 0,6 x 6 x 30. Близько 40 г пластику: приблизно $1 за засувку, $0,80 пластик плюс $0,20 пружина. Ось вони зібрані, і кілька розрізів, щоб видно було нутрощі.