Камбуз і холодильник

Гниле від самого початку

На третій день я вичистив гнилу фанеру з настінної шафки камбуза, а каркас лишив як шаблон; про це в історії «Початок». У вересні 2022-го вийшла стільниця камбуза. Плакати нема чого: це було гниле сміття, і я знав це з першої хвилини.

У лютому 2023-го кран і мийка повернулися на місце, тож водою там можна було хоча б користуватися.

У березні я зняв фанеру довкола вікна камбуза і знайшов, що рамка вікна згнила дощенту. Без фанери з'явилося багато вільного місця, і для електрощита, і щоб дістатися до льодової скрині.

Льодова скриня стає холодильником

Мій план: узяти нутрощі маленького побутового холодильника і вбудувати їх у льодову скриню. Ось фото для себе, як з'єднуються дроти. Я просвердлив отвір у льодову скриню для трубок випарника і зробив полицю під компресор. Червоні й сині труби — для води. Полиця заформована знизу і приформована до корпусу з трьох боків, а стик льодової скрині з корпусом я заформував заново.

Потім полицю під компресор доробили (ще треба фінально прошліфувати), а на задній стінці газового рундука я вформував напрямні для змійовика конденсатора.

У квітні конденсатор став на задню стінку газового рундука, а систему зібрали й спаяли, сподіваюся, добре. Паяти мідь на склопластиковому човні пальником на газі MAPP без кисню було справжнім божевіллям. Мокрі ганчірки скрізь, кілька нержавких пластин від вогню і вогнегасник просто поруч.

Потім я заправив систему... і нічого не охолоджувалося. Компресор працював, а тиск падав майже до нуля. Щось було заблоковано. Я перерізав тонку капілярну трубку й побачив, що тиск виштовхує мастило назад з випарника, а з боку високого тиску не йде нічого. Коли я розкрив фільтр-осушувач, з нього вдарив гарний фонтан рідкого холодоагенту. Придивившись, я з'ясував, що запаяв капілярну трубку наглухо. Інженер за роботою.

Я перепаяв фільтр і все інше, і тепер працює! Випарник стає дуже холодним, аж обмерзає. Але найнижче, що я зміг отримати в скрині, — +8,2 °C. Не дуже, але кришка не ущільнена, а ізоляцію скрині треба ремонтувати; це був лише пробний запуск. Думаю, потрібен вентилятор, щоб ганяти повітря всередині скрині.

Я прикрутив компресор до полиці. Дістатися можна лише до трьох точок кріплення, але великої проблеми я в цьому не бачу. І вформував кілька брусків, щоб тримати трубки.

Нова основа камбуза

У травні 2023-го я вирішив переробити передню частину камбуза, з новим каркасом під шухляди і полицями ліворуч. Усе було закріплено дуже хитко. Я вийняв стінки і поставив три задні панелі знову, на клей, з новими гвинтами. План: нові передні панелі й нові шухляди. Оригінальні шухляди були крихітні й зовсім непрактичні.

Ось як було до демонтажу, а потім без стінок. Прототипуємо новий фасад; лазер дуже допомагає. Кабелі впорядковані. Одну стінку я розвернув, щоб звільнити місце під шухляди.

Потім підігнали передні панелі, а далі настала черга нового модуля шухляд. Я поміряв шматки стільниці: 58 і 68 дюймів. У 3D — новий набір шухляд: дві по 4 дюйми і дві по 6.

Потім стали передня панель і новий короб шухляд, спершу на примірку, потім на клей. Нові шухляди займають усю шафку, а оригінальні — лише половину. І я зробив «точні» шаблони стільниці.

Ліворуч стали дверцята, а під ними — місце для зберігання.

Стільниця

У червні — примірка стільниці, підгонка, а потім фінальне обрізання краю й оздоблення.

Підготовка вдома: отвори під мийку й під відсік для зберігання відфрезеровані на ЧПК. Точний розмір під мийку, 12x12 дюймів під відсік і 12x16 під кришку холодильника. Для кришок знадобляться вклеєні рамки довкола, щоб вони щільно сідали. Потім обидва шматки поїхали на човен, і, дивно, кожен отвір опинився в правильному місці! Найбільше я боявся, що мийка впреться в нові шухляди. Ні, усе добре.

Я відфрезерував пази, щоб настінні шафки щільно сідали на стільницю без накладок, хоча, мабуть, якесь обрамлення довкола дверцят і там, де вони сходяться з сусідньою панеллю, однаково знадобиться. На дні кормової настінної шафки я заформував відкриту піну на випадок протікання. Так, епоксидка червона: мій швидкий затверджувач надто довго простояв у банці. West System каже, що на міцність затверділої смоли це не впливає, тож він буде червоний, поки не скінчиться. І я вирізав отвір під кардансну плиту й зробив шаблони для з'єднання передньої і задньої частин стільниці.

Потім стільниця стала на місце, мийка встановлена, і всі вставки сіли, як задумано. Я зробив так, щоб малюнок дощок ішов без розривів. Гарно, правда?

Наприкінці червня стільниці й верхні шафки стали остаточно, з новим краном. Знімна полиця над відсіком помп — гарне місце для відра для сміття і засобів для прибирання.

У липні: вставки в стільницю довкола плити, усе прошліфоване, і петлі на кришці відсіку для зберігання.

Газ

Стара газова лінія була зібрана з кількох шматків. Для газу я вважаю це поганою ідеєю, тож проклав одну нову лінію.

І дренаж газового рундука, ще одна дивна ірвінівська штука. Склопластикова трубка в порядку, але біля рундука вона ледве приформована, може, просто посаджена на 5200. Упусти в рундук щось важке — і цей стик зламається, а вода, або газ, якщо є витік, піде в трюм. Кандидат на премію Дарвіна.

У правому рундуку кокпіту я збудував захисну стінку над трубками високого тиску холодильника, конденсатором і компресором, приформовану з обох боків до конструкції і одним шаром (якщо це можна так назвати) 1708 до корпусу. Рундук пофарбував трюмною фарбою TotalBoat.

Потім стик газового дренажу проклеїли епоксидкою й заформували 4–5 шарами, а трубку прив'язали до переборки рундука, щоб вона не могла рухатися й знову зламатися. І став новий газовий клапан на нержавкому кронштейні.

У червні 2025-го я поставив сигналізатор газу, і він пищав весь час. Я певен, що газу на борту немає. Датчик я купив роки тому, і весь цей час він пролежав на човні, мабуть, «отруєний» парами розчинника фарби. Я замовив новий.

Вентилятор, ще піна і 9 °C

Ще в червні 2023-го я заповнив щілину довкола льодової скрині піною, скільки міг, і додав у скриню маленький вентилятор. 7 °C за 3 години, найнижче 5 °C. Але конденсатор був дуже гарячий, щонайменше 60 °C. Мабуть, і йому потрібен вентилятор, для кращої ефективності.

Потім я зробив кріплення і полицю для випарника, поставив вентилятор, додав зверху ще один шар ізоляції і все щільно запінив.

У липні 2023-го термостат був установлений і підключений: маленький екранчик над головним щитком вимикачів. Холодильник міг дійти до 9 °C і тримати їх при 38 °C надворі.

Фарбуємо шафки

Після першого шару ґрунту я побачив проблему: фанеру СПРАВДІ треба запечатати спеціальним ґрунтом, перш ніж фарбувати. Тож я зашліфував той перший шар і поклав три шари ґрунту для дерева, щоб текстура майже не проступала. Багато часу, зате після трьох шарів виглядає дуже вражаюче.

Я почувався білкою в колесі ґрунтування й шліфування. Разом п'ять шарів ґрунту. Звучить божевільно? Так і є. Перший — Pre-Kote (урок: якщо збираєтеся фарбувати фанеру, спершу запечатайте її), і майже весь його я зашліфував. Другий і третій — ґрунт для дерева Interlux, зі шліфуванням між шарами. Знову шліфування. Четвертий і п'ятий — знову Pre-Kote, зі шліфуванням між ними. Щонайменше 6 годин сушіння на шар — це купа часу. І все це техаським літом, 40 °C надворі. Кондиціонер працював 100% часу й тримав усередині 26–28 °C: приємно для відпочинку, але працювати трохи спекотно.

Тепер усе гладеньке, без текстури дерева. Я ще тренуюся у фарбуванні «валик і пензель»; думаю, мій пензель недостатньо м'який. Фінальна фарба — в жовтні.

У серпні над камбузом з'явилися панелі підволоки й світильник. Не ідеально збігаються, але обрамлення однаково буде.

У листопаді стали останні дверцята шафки камбуза, після двох невдалих спроб.

Шухляда на роликах від ковзанів

У грудні 2023-го я вклеїв на епоксидку дві рейки вздовж довгих боків отвору холодильника, щоб тримати кришку.

Кожен власник Irwin Citation 34 знає це місце: дивну, незручну порожнину під правим сидінням кокпіту, яка відкривається з камбуза. І ніщо не заважає речам викочуватися з неї просто на плиту. Тож я зробив шухляду. Вийшла вона доволі великою, приблизно 20 на 16 дюймів.

Рівних стінок, щоб поставити напрямні, там немає, тож довелося винаходити. Шухляда їздить на роликах від ковзанів по стільниці, а напрямні повного висуву з нержавійки не дають їй рухатися вбік. Щоб справді дістати всередину, її треба висунути приблизно в 1,5 її довжини, тож я з'єднав дві напрямні, щоб вона йшла прямо.

Мікрохвильовка на кардані

Моя карданна плита прийшла без духовки, тож не було противаги, щоб тримати її рівно. Духовка мені, принаймні поки що, не дуже потрібна, тож під конфорки я поставив мікрохвильовку. Збудував коробку розміром з верх плити під компактну мікрохвильовку, що в мене була. Кардан хитається десь на 30° в один бік і на 35° в інший. Сподіваюся, вистачить. На фото конфорок немає, бо тестували на рівному човні, і вони просто випали. Ще одна розетка на 110 В стала за плитою, щоб не було видно дротів.

Ковпак для конденсатора

З першого дня я думав, як зробити холодильник ефективнішим. Випарник у льодовій скрині, компресор під газовим рундуком, а конденсатор між газовим рундуком і правим бортом. Доволі «затишне» місце з поганим обдувом, особливо коли система щосили охолоджує 20–30 фунтів продуктів.

Спершу я підвісив тимчасовий вентилятор між вихлопним шлангом і стінкою рундука. Через тиждень зробив ковпак, щоб спрямовувати повітря, і поставив вентилятор, що протягує повітря крізь конденсатор. Вентилятор працює щоразу, коли працює компресор, і скидає тепло в корпус, газовий рундук і рундук кокпіту. Після цього вихід конденсатора став ледь теплим. А раніше було 70–80 °C.

У березні 2026-го я поміряв шухляди камбуза.

У квітні 2026-го я поставив дуже гарячу кавоварку на стільницю камбуза й випалив на ній кільце. Олія тунгового дерева на тій стільниці виявилася чудовою ідеєю: трохи поту — і я зашліфував і заново просочив її майже без сліду. З лаком була б катастрофа.

Побутовий компресор помирає в морі

За три роки до того я вбудував у свою льодову скриню нутрощі побутового холодильника. Три роки озерних плавань він працював напрочуд добре. Кілька днів у Галвестонській затоці його добили.

У побутового компресора мотор і помпа висять усередині корпусу на пружинах. У морі, особливо в умовах «пральної машини» (хвилі 2 фути з періодом 3 секунди), його так кидало, що один дріт під напругою протер ізоляцію й закоротив на корпус. Наступного разу, коли туди потрапила вода, компресор помер.

Я завжди знав, що на човні він не житиме вічно. Компресор ще й був на 120 В, а довгостроковим планом завжди був нормальний морський чи кемперний компресор на 12 В. Ну що ж, час настав.

Паяння на склопластиковому човні — не найбезпечніша робота, тож цього разу я вжив купу запобіжних заходів: вогнегасник поруч, син напоготові зі шлангом з водою, зварювальна ковдра з вуглецевої повсті над робочою ділянкою і невеликий відбивач полум'я, що тримає жар пальника на трубці, а не скрізь. Першого разу в мене не було відбивача, лише мокрі ганчірки. Озираючись назад, я грався надто близько до краю. Цього разу паяння забрало хвилин п'ять, спокійно й значно професійніше.

Потім 20 хвилин вакууму й заправка рівно 1,8 унції R-134a. Усе пройшло за планом.

У скрині було близько 20 пляшок пива й сидру, тож перше охолодження забрало час. Приблизно після чотирьох годин важкої роботи компресор почав вмикатися й вимикатися, тримаючи всередині 5 °C. І це з компресором, обмеженим 60 Вт. Мотор безщітковий і може крутитися значно швидше, але не певен, що в цьому є реальна користь. Наступного разу дам усьому встоятися й поміряю середню потужність.

У серпні 2026-го компресор перестав вмикатися. Через три роки згоріли крихітні контакти реле всередині дешевого термостата, мабуть, тому, що воно керує котушкою 30-амперного реле без захисного діода. Термостат я замінив. Діод ще треба додати.

Тож я зробив власний термостат

За три роки я поміняв три дешеві китайські термостати. Думаю, проблема в датчику та його колі: волога й вібрація роблять їх ненадійними. Останній через кілька днів показував +26 °C, коли в скрині було холодно, і +2 °C, коли тепло. Може, наводки від проводки кондиціонера, але я втомився від цієї війни.

Ласкаво просимо в моє життя. Я спроєктував свій: цифровий датчик температури 1-Wire, дистанційне керування, зв'язок з бортовим комп'ютером, сигнал безпеки продуктів, якщо в скрині надто довго понад 7 °C, і додатковий захист компресора. В основі модуль ESP-12F, чудово для цього підходить, на платі під невелику коробку IP68. Повні інструкції є в блозі, а схеми, перелік компонентів і файли Gerber — на запит.

Що він робить: тримає температуру в скрині, крутить вентилятор у скрині, якщо він є, і може керувати компресором постійного струму зі змінною швидкістю, щоб посилити охолодження, коли треба. З додатковими датчиками він може стежити за морозилкою, компресором, конденсатором і випарником і повідомляти, якщо щось не так. Будь-яку тривогу можна вимкнути.

Основний інтерфейс — простіше нікуди: одна кнопка з RGB-підсвіткою і пищалка. Увімкнути й вимкнути, вимкнути звук тривоги і прочитати код тривоги, коли є проблема. Здебільшого підсвітка просто синя. Є денний і нічний режими, щоб уночі не сліпило.

Усе інше — на вебсторінці через Wi-Fi: задати температуру, призначити датчики, задати температури тривог, вмикати й вимикати тривоги, налаштування компресора й оновлення прошивки, у базовому і розширеному режимах. Є MQTT для OpenPlotter і послідовний порт для «гарного» дисплея, хоча, думаю, це вже зайве. Коди тривог:

• Незначні, охолодження триває (червоний спалах кожні 5 с): 11 двері відчинені, 22 у холодильнику нижче 0 °C, 24 у морозилці нижче −25 °C, 25 втрачено додатковий датчик, 26 у холодильнику понад 10 °C, 27 у морозилці вище −5 °C, 31 компресор гарячий, 32 конденсатор надто гарячий, 35 випарник нижче −30 °C.
• Безпека продуктів, охолодження триває (бурштиновий): 21 холодильник теплий 30 хвилин, 23 морозилка тепла 30 хвилин. Перевірте продукти, потім подвійне натискання.
• Серйозні, охолодження зупинено (постійний червоний): 51 не охолоджує, 52 втрачено датчик холодильника, 53 компресор перегрівся. Усуньте причину, потім перезапустіть живлення.

Справжня кришка

Кришка холодильника не мала жодної ізоляції. Це була просто пробка для отвору в стільниці, а три роки після переробки нею був шматок піни. Я хотів кращої ізоляції і кришки, що закривається герметично, щоб волога не намерзала льодом на випарнику.

Я змоделював у 3D дві деталі. Зовнішню рамку, вклеєну в отвір, загерметизовану довкола ізоляції й приклеєну епоксидкою до стінок, щоб верхня ізоляція не мокла. І внутрішню оболонку, вкладену в рамку, що й стає кришкою: заповнена піною і заформована зверху, щоб піна не вбирала воду. Між ними — ущільнювач.

Я надрукував деталі завтовшки лише 0,8 мм, бо це лише форми, на які лягає склопластик. Рамку довелося підрізати на місці, бо човен далекий від прямих кутів і паралельності. Оболонка кришки отримала один шар рубленого мату на дно й внутрішні стінки, а рамку заформували ззовні.

Між поїздками на човен я пофарбував рамку й кришку фарбою для бортів, щоб зробити їх білими й запечатати надруковані деталі. Потім загерметизував піну холодильника епоксидкою й поставив рамку, а кришку зібрав.

Листопад 2026-го: кришка готова. Проєкт холодильника офіційно завершено. Від льодової скрині з діркою до холодильника з власним Wi-Fi.