Гальюн на старому човні — це приміщення, про яке ніхто не хоче говорити. Мій привітав мене першого ж дня, плюнувши мені в обличчя пів літра старого пі-пі-ка-ка. Тож так, роботи там вистачало. Ось як він пройшов шлях від цього до білих стін, справжнього душового піддона, душу, що економить воду, і нарешті унітаза, який схвалила моя дружина.
Спорожнюємо фекальний бак
Я з самого початку хотів відкачати фекальний бак. У ньому було галонів 5 чогось, і я чекав дуже смердючої сірої води з какою, тож усе відкладав. Але цікавість перемогла. Звісно, не щодо того, що в баці. Я хотів подивитися, що під пілерсом і як щогла заземлена від блискавки. З групи власників Irwin я знав, що через бак можна дістатися до місця під щоглою і до зливу душу.
План у будь-якому разі був такий: нові шланги для сірої води, електричний унітаз і триходовий клапан, щоб у відкритому морі зливати за борт.
Але звичайною відкачкою бак насухо не спорожниш. Шланг 1-1/4 дюйма, і на дні завжди лишається дюйм усякого. А в марині тоді відкачки не було. Довелося б іти кудись на моторі, платити й однаково мати справу з галонами, що лишилися всередині.
Тож я зробив це сам: 5-галонне відро з кришкою з Home Depot, шматок шланга від пилососа і будівельний пилосос. Два отвори в кришці: в один пилосос, у другий шланг, і висмоктуєш усе у відро. Пилосос лишається чистим, відро я можу віднести й чесно вилити в каналізацію, а бак у результаті повністю сухий. Приємний сюрприз: смерділо не так сильно, завдяки дезодоранту, який залив попередній власник.
Я зняв зламаний ручний унітаз і шланги сірої води (4'6" і 5'10", записую тут на випадок, якщо колись ставитиму їх назад і забуду). На наступні кілька років — біотуалет. Єдиною проблемою були болти від унітаза, що стирчали з підлоги, а знімати їх я не хотів. Тож я зробив тимчасове кріплення, що використовує ці болти. Проблема прийшла разом зі своїм рішенням.
Потім я почистив і перефарбував місце під шафкою гальюна й основу унітаза. Гарно, правда?
У лютому 2023-го я зробив нормальну фанерну плиту під біотуалет, з упорами, щоб на хвилі він не бігав по гальюну, і обрізав зайвий санітарний шланг.
Справжній душовий піддон
Ось ще одна річ, побудована для того, щоб зламатися. За задумом стінки гальюна стоять фанерними краями просто в душовому піддоні. А це означає, що головна переборка й стінки гальюна згниють, якщо часто користуватися душем. Щоб цього уникнути, довелося б митися так, щоб на стіни не потрапила жодна крапля, і ніколи не залишати воду на підлозі. Можливо? Звісно, ні. Тож маєш гарний запах і гнилу фанеру.
Тож я вирішив приформувати всі стіни склопластиком до душового піддона й пофарбувати їх двокомпонентною фарбою Interlux для бортів. Заодно добра практика перед фарбуванням бортів і палуби.
Крок 0: вичистити гниле дерево. Весь низ лівої головної переборки згнив на сміття. План був такий: чотири болти 5/16, щоб тримати переборку на внутрішній обшивці, вирізати сміття, а потім тикові бруски й кілька пластин, щоб передати навантаження переборки на підлогу. Але підлога не силова, тож, може, краще, щоб переборка висіла на внутрішній обшивці.
Крок 1: зашліфувати зону стику на стінах крізь меламін до фанери, а на внутрішній обшивці крізь гелькоут, щоб скло добре трималося.
Крок 2: заповнити великі щілини поліетиленовою піною, лише щоб утримати галтелі. Не силове.
Крок 3: зробити гарну (чи таку, що вдає гарну) галтель із загущеної епоксидки.
Крок 4: один шар склотканини поверх, щоб потім не потріскалося.
А далі шпаклівка, шліфування, ґрунт і фарба впродовж кількох наступних днів.
Пам'ятаєте тріщину в підлозі біля пілерса? Коли гнилу переборку прибрали, я нарешті дістав до неї з обох боків. Вишліфував її десь на 4 дюйми, щоб відновити ребро підлоги. Цікаво: просто на тріщині склопластик змінює колір. Схоже, що в частині під пілерсом немає скловолокна, або там інша смола. Потім я все наростив знову.
У середині січня ліва стіна отримала перший шар ґрунту, разом з усіма стиками між стінами й підлогою. Я залатав дірку, яку робив під сантехніку, і зробив тикову вставку, щоб закрити «дірку в стіні» й підперти переборку. Ґрунт сам погано розтікається, але на фото виглядає нормально. Правий бік у планах не був, але ґрунт лишився, тож я використав його майже без підготовки. Побачимо, як триматиметься. Interlux Pre-Kote буквально викурив мене з човна. Короткий день.
У лютому вклеїли й приформували шматок тику, щоб підперти переборку й закрити щілину між головним салоном і гальюном, формовка й шпаклювання за один раз. Не ідеально: шпаклівку потім прошліфую. З боку головного салону там просто склопластик. Не шедевр, але працює.
Білі стіни
Потім ми фарбували стіни гальюна. Ось вони поруч, нове і старе. Підготовку закінчено, можна починати. Купа роботи, а показати поки нічого.
Здебільшого це була практика в техніці «валик і пензель», і я б поставив нам 4 з 5. Озираючись назад, треба було більше розчинника для пензля. Зате біле! Більшу частину підготовки й фарбування зробила моя дружина Марія. Я лише проходився пензлем, тож усі недоліки — мої. Малярний скотч простояв кілька днів, щоб фарба утворила добру плівку.
І ще один вигляд човна ззаду. На фото важко побачити, яка вона широка. Мені подобаються дівчата з формами.
Шафка, світло, двері
Потім я перебудував шафку гальюна. Панелі стільниці стирчать на пів дюйма вгору, щоб розлита вода не вбиралася в краї фанери. Права стінка приформована до корпусу й палуби одним шаром 1708.
У серпні з'явилися підволока і світильник, плюс короб для проводки щогли. Закрию його таким самим білим ПВХ, як підволока, або фанерою. Ще думаю. А тимчасовий витяжний вентилятор видуває повітря з гальюна крізь дорадну коробку.
У жовтні обрамлення було готове. Лишалося закрити тільки місце з кабелями щогли збоку. Ось як було і як стало. Кабелі піднімаються до коробки в кутку стелі.
І бонус. Це фото зроблене з висоти води, що стояла в човні, коли ми його купили, у листопаді 2021-го. Подумайте про це секунду.
Коли я купив човен, дверей у гальюн не було. Час їх зробити. Я хотів щось на зразок дверей у літаковому туалеті, що складаються всередину гальюна. Зробив панелі й бічні стійки з петлями, зібрав, приміряв, підігнав, і двері стали на місце. Ось вони відчинені, і зачинені зсередини.
У березні 2024-го останній шматок підволоки закрив кут, де заходить проводка щогли. Кругла дірка — під вентиляційну решітку.
До грудня 2024-го гальюн уже рік як був готовий. Жодної магії: усі стіни приформовані до підлоги, і вийшов справжній душовий піддон. Біотуалет лишився на справжній крайній випадок.
Душ, що не марнує воду
Кому подобаються перші 5–10 секунд холодної води, поки гаряча йде від бойлера до лійки? І куди дівається та вода? Зазвичай у злив. А на човні кожна крапля прісної води на рахунку.
Тож у червні 2025-го я зробив контролер, що перед душем відправляє холодну воду з гарячої труби назад у бак. Він чекає в режимі очікування з червоним вогником. Натискаєш кнопку, і він ганяє воду з гарячої труби назад у бак, поки гаряча не дійде до душу, а тоді світиться зеленим: готово. Далі та сама кнопка відкриває й закриває душ. Може, згодом ножний перемикач. Якщо 5 хвилин ним не користуватися, він повертається в режим очікування. На фото коробка ще не закрита. Але працює!
До того в мене була ще більша ідея: душ з рециркуляцією. Він мав використовувати напірну воду човна і бойлер, мати чистий режим і режим рециркуляції, автоматичне регулювання температури й коштувати менше $350, плюс фільтр для волосся, сервісне промивання і цикл консервації на зиму.
У проєкті були дві помпи ($130) і невеликий бак на 8 літрів, щоб душ працював щонайменше 30 секунд, поки вода циркулює. У бака був датчик рівня ($15) і три зони: 3 літри внизу, щоб змішувати й тримати температуру, 3 літри, де тримається рівень під час рециркуляції, і 2 літри безпечного запасу. Потім сім електроклапанів по $5, приблизно $20 труб і фітингів, дешевий ножний перемикач від брашпиля з IP67 ($15) і моя власна плата керування (близько $95 з кнопками, коробкою IP68 і двома датчиками температури). Для другої версії я спроєктував повітряно-водяний сепаратор з однофутового шматка 4-дюймової ПВХ-труби, з двома датчиками води на висоті 1/4 і 1/2.
Я розписав кожен крок: підготовка, чистий душ, душ з рециркуляцією, завершення, вимкнення, злив гарячої води, сервісне промивання і навіть консервація на зиму з галоном антифризу (або дешевої горілки). Зрештою я скасував проєкт. Простий контролер робить свою справу, та й ніхто на борту не просився митися перевикористаною водою.
Нарешті справжній унітаз
Про «правильний», безпечний для дружини унітаз я думав давно. Для рідкісних денних виходів біотуалет годився. Але коли ми переїхали в Кема і почали деякі вихідні ночувати на човні, постала проблема: возити каку 200 миль в авто і розбиратися з нею вдома — не рішення. Особливо коли в марині безкоштовна відкачка.
Після довгих роздумів я обрав Dometic MasterFlush MF 7120, електричний унітаз з подрібнювачем на 12 В. Зручний, простий і надійний. Змив прісною водою дуже допомагає із запахом, а подрібнювач означає тонші шланги й простіший монтаж. Значно ближче до домашнього унітаза.
Монтаж пройшов загалом добре, але не без сюрпризів. Перший тест: вода на підлозі. Я зняв чашу й однаково не бачив, звідки вона йде. Зрештою витягнув увесь агрегат знову й знайшов: вода крапала просто з електромотора.
Повертати чи лагодити самому? Відправляти назад, чекати два тижні й знову все розбирати не хотілося. Болти, що тримають мотор на пластині помпи, проходять крізь мокрий відсік і ущільнені кільцями. Отвори в алюмінієвій пластині великі, а мотор стояв не по центру, тож гвинти сиділи криво, і одне кільце з'їхало вбік і не ущільнювало. Я все вирівняв, протікання припинилося, і я закінчив монтаж. Ось вигляд згори, щоб було видно, скільки місця він займає.
Від пі-пі-ка-ка в обличчя першого дня до унітаза, схваленого дружиною: гальюн пройшов довгий шлях.