Ось цікавий факт про Irwin Citation 34: паливний бак у нього насправді не бак. Це склопластикова ванна, вбудована просто в корпус під диваном, з кришкою зверху. Мій протікав. Мені вдавалося відкладати це два з половиною роки, а влітку 2024-го я нарешті його відкрив. Ось історія про те, що я знайшов усередині, і як ванна стала справжнім баком.
Почалося з паливної горловини
Ще в травні 2022-го я ганявся за протіканнями в палубі й помітив, що паливна горловина взагалі не загерметизована. Щоразу, коли йшов дощ, вода стікала по ній просто в заповнювач палуби. Ще один рядок у списку.
Тимчасовий бак і тисяча качань
Перш ніж відкривати справжній бак, треба було взяти пальне звідкись іще. Тож у червні 2024-го я поставив тимчасовий бак біля двигуна. Не найкраще місце, але на пару місяців згодиться.
Потім довелося прокачувати лінію. Ми з сином по черзі качали маленьку ручну помпу, мабуть, тисячу разів, а повітря ніяк не виходило. Згаяли годину, поки знайшли причину: я зламав старий шматок трубки на трійнику, де зворотка з форсунок з'єднується з лінією до підкачувальної помпи. Коли це полагодили, двигун завівся і пів години працював без проблем.
Відкриваємо
У липні я викачав бак. Вийшло близько 11 галонів, і пальне виглядало чистим.
Коли я купував човен, попередній власник дуже гордо розповідав, що загерметизував кришку «авіаційним» герметиком. «Гарантія 100%, ніколи не протече». Ну-ну. У багатьох місцях той герметик ні до чого не приклеївся. Я вирізав його мультитулом і лезом ножа, і ця частина пішла швидко.
Далі — шурупи. Кожен був саморізом №10, і лише десь один із трьох справді щось тримав. Решта просто прокручувалися.
А всередині? Усе вкрите чорною липкою гидотою, схожою на смолу. Вона так і не застигла: ні твердої, ні гумової, ніякої. Пролежала там щонайменше три роки, а мабуть, і значно довше. Нічого вона не герметизувала: пальне просто витікало по стику, і тому хтось потім залив усе зверху поліуретаном.
Чистка забрала три години в протигазі, при близько 100 °F надворі, і пів галона ацетону, бо нічого іншого ця гидота не брала. Ненавиджу ацетон. Це пожежа, яка чекає на свою нагоду. Я навіть кондиціонер не міг увімкнути, бо потрібен був вентилятор, щоб видувати пари. Зате бак вийшов дуже чистим.
Ще один сюрприз: на заборі пального не було сітки. Думаю, колись вона була. Тепер це була просто мідна трубка з напаяною на кінець шайбою.
Складаємо план
Я довго думав і багато читав. Знову воювати з десятифутовим ущільненням довкола кришки я не хотів ніколи. Тож план був такий: залатати тріщину, покрити всю внутрішню поверхню паливостійкою епоксидкою і назавжди вклеїти нову кришку, лише з невеликим оглядовим люком.
Я замовив півтора галона епоксидки MAX GRE, стійкої до бензину, у Polymer Composites. Коли зашліфував половину внутрішньої поверхні до голого склопластику, знайшов дрібні порожнини, повні пального. Я розкрив їх усі, щоб як слід заповнити.
Ремонт дна
«Зашліфувати гелькоут усередині бака» звучить легко. Насправді це три години в склопластиковому пилу.
Потім я заповнив порожнини, розкрив тріщину на дні й поклав на нижній кут три шари 1708 на епоксидці West System. Перший шар вийшов червоним: мій старий затверджувач стояв у металевій банці. Три шари дають близько 4 мм і заходять приблизно на 4 дюйми в кожен бік, спершу маленький шматок, а більші зверху, щоб не було різкого краю.
Після цього всю внутрішню поверхню вкрили склотканиною і ще двома шарами паливостійкої епоксидки. Бульбашки я виганяв термофеном, і це чудово працює. Частина смоли стекла вниз і утворила на дні тверду калюжку. Добре це чи погано? Не знаю. Зупинити я її все одно не міг.
Нова кришка
Я хотів кришку товщиною 5–6 мм, щоб тримала сама себе; вклеєну у ванну, щоб ніколи більше не протікала; і щоб вона більше не лежала на фанерному сидінні.
Формою послужила стара кришка. Спершу роздільний засіб, потім два шари 1708 і два шари рубленого мату на поліефірній смолі, бо так дешевше, разом близько 3 мм. На бік, що торкається пального, я додав шар тканини 9 oz на паливостійкій епоксидці і ще два покривні шари, щоб пальне ніколи не діставалося до поліефіру.
Там, де мали стати датчики рівня й люк, я поклав по три додаткові шари і притиснув зверху фанерні пластини, щоб мати рівне місце під прокладку. Смоли я переборщив, вона залізла на малярний скотч, тож вийшло не дуже гарно. Мої каністри з пальним стояли зверху як вантаж і нарешті робили щось корисне.
Усередині, посередині, я поставив перегородку на три чверті висоти з отвором приблизно 2×1 дюйм унизу, щоб пальне не хлюпало. Оглядовий люк стоїть якраз над нею, тож я можу дістати обидві половини.
Для люка я намалював опорну пластину із запресованими гайками, щоб ставити нормальні гвинти, а не саморізи, і замовив її у SendCutSend.
Потім кришка стала на місце, на валик MAX GRE, загущеної наповнювачем 404, плюс смуга стрічки 9 oz по шву довкола. Виглядає негарно, зате кожен дюйм приклеєний.
Протікає чи ні?
Поставивши люк, я підключив вихлоп пилососа до горловини й обприскав усе мильною водою. Жодної бульбашки. А через цей люк я можу рукою дістати майже до кожного кута бака, тож чистити його надалі буде легко.
Потім я поставив два датчики рівня пального.
Нарешті зворотна лінія
Ось що дивне я знайшов по дорозі. Зворотної лінії пального в бак на човні не було. Зворотка з форсунок була під'єднана просто назад у лінію подачі. Тож якби в форсунки колись потрапило повітря, воно повільно пройшло б колом і через кілька годин опинилося б у паливному насосі високого тиску, і двигун просто заглух би. І ніколи не здогадаєшся чому. Ага, і грубого фільтра чи водовідокремлювача теж не було. Жодного.
Тож я поставив невелику електричну паливну помпу просто біля бака. Вона допомагає прокачувати систему, і я можу фільтрувати пальне, нічого не підключаючи тимчасово. Насухо вона гучна, але довго я її ганяти не буду, і, може, це навіть добре, що її чути.
Ще я додав штуцер зворотки з протилежного від забору боку, з лінією назад від фільтрів. З перегородкою посередині це майже два баки: ідеально для очищення пального. Штуцер я зробив сам з нержавкого порожнистого болта 5/16 за допомогою дриля і точила. Усередині в нього маслостійка гумова прокладка і нейлонова шайба, щоб гуму не видавлювало.
Нова паливна система
У вересні 2024-го я поміняв усі старі паливні шланги й поставив нормальні фільтри перед підкачувальною помпою. Ось нова схема і як воно виглядає наживо. Що змінилося:
- Усі шланги тепер A1-15 SAE J1527, 5/8.
- Електрична помпа стоїть просто біля бака.
- Фільтр-водовідокремлювач FG500 на 30 мікрон, а за ним фільтр-відокремлювач на 10 мікрон.
- Штуцер зворотки з протилежного боку бака і зворотна лінія від фільтра на 10 мікрон, щоб чистити пальне, зі зворотним клапаном.
- Зворотка з форсунок іде назад у бак.
Навіщо все це? З трьома ступенями фільтрації фільтр на двигуні має жити практично вічно, а водовідокремлювачів два на випадок, якщо один відмовить. В електричної помпи кілька завдань: з нею легко прокачувати низьку сторону, вона жене пальне крізь фільтри без запуску двигуна, може живити двигун, якщо помре підкачувальна помпа, а в аварійній ситуації хоча б спробує протиснути пальне крізь забитий фільтр. Зворотний клапан не дає повітрю піднятися зворотною лінією, якщо кран очищення лишили відкритим, а помпу вимкненою.
Ванна, що роками протікала, тепер справжній бак з фільтрами, гідними корабля. Непогано як для «тимчасового» ремонту, що чекав два з половиною роки.